Справа про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.

За позовом Особа 1 до Особа 2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за заявою Особа 2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 10 грудня 2015 р. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2014 р., Головуючий на засіданні – суддя ВСУ Людмила Охрімчук.

Обставини справи

У липні 2013 р. Особа 1 звернулася до суду з позовом до Особа 2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Позивачка зазначала, що 6 вересня 1997 р. між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого вони мають сина Особа 3.

27 січня 2004 р. шлюб між сторонами розірвано.

Червоноградський міський суд Львівської області рішенням від 10 вересня 2004 р. зобов’язав Особа 2 сплачувати аліменти на користь Особа 1 в розмірі ¼ частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання сина Особа 3.

На підставі цього рішення видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції Львівської області.

Посилаючись на те, що відповідач із жовтня 2010 р. аліментів не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 7 червня 2013 р. становила 20 тис. 663 грн., та за період з 1 жовтня 2010 р. до 7 червня 2013 р. пеня за несплачені аліменти становила 87 тис. 10 грн. 90 коп., позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 87 тис. 10 грн. пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів.

Червоноградський міський суд Львівської області заочним рішенням від 22 жовтня 2013 р. позовні вимоги Особа 1 задовольнив частково: стягнув з Особа 2 на користь Особа 1 6 тис. 64 грн. 17 коп. неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина Особа 3 за період з 1 жовтня 2010 р. до 7 червня 2013 р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Апеляційний суд Львівської області рішенням від 27 січня 2014 р., залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 10 грудня 2015 р., заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 жовтня 2013 р. змінив: збільшив суму, що підлягає стягненню з Особа 2 на користь Особа 1 як неустойка (пеня) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина Особа 3 за період з 1 жовтня 2010 р. до 7 червня 2013 р. з 6 тис. 64 грн. 17 коп. до 87 тис. 10 грн. 90 коп.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 10 грудня 2015 р. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2014 р. Особа 2 просить скасувати зазначені судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави невідповідності указаного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ від 1 липня 2015 р. висновку щодо застосування у подібних правовідносинах ст. 196 СК України.

На обґрунтування заяви Особа 2 надав копію постанови ВСУ від 1 липня 2015 р.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві Особа 2 доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив

За положенням п. 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених ч. 1 ст. 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 27 січня 2004 р. шлюб між Особа 1та Особа 2 розірвано. Від шлюбу вони мають сина Особа 3.

Червоноградський міський суд Львівської області рішенням від 10 вересня 2004 р. зобов’язав Особа 2 сплачувати аліменти на користь Особа 1 в розмірі ¼ частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання сина Особа 3.

Особа 2 із жовтня 2010 р. аліментів не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 7 червня 2013 р. становила 20 тис. 663 грн.

Червоноградський міський суд Львівської області ухвалами від 10 травня та 23 травня 2012 р. оголосив Особа 2 у розшук і тимчасово обмежив у праві виїзду за межі України у зв’язку з невиконанням зазначеного рішення суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог Особа 1, суд першої інстанції вважав, що зміст ч. 1 ст. 196 СК України слід розуміти так, що пеня підлягає стягненню за кількість днів прострочення в межах місяця, за який стягуються аліменти, оскільки аліменти є місячним платежем.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру пені (неустойки), що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, вважав, що пеня нараховується на всю суму несплачених аліментів (заборгованості) за кожен день прострочення її сплати, нарахування пені не обмежується лише тим місяцем, протягом якого не проводилось стягнення, і здійснюється за весь час прострочення до часу погашення заборгованості.

Разом з тим у постанові ВСУ від 1 липня 2015 р., наданій заявником для порівняння, міститься висновок про те, що з урахуванням правої природи пені, яка є дієвим стимулом належного виконання обов’язку, та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, що оскаржується, викладеному у постанові ВСУ від 1 липня 2015 р. висновку щодо застосування у подібних правовідносинах ст. 196 СК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.

Статтею 180 СК України встановлено обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 196 цього Кодексу при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, то строк виконання цього обов’язку буде різним, а тому кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Отже, пеня за прострочення зі сплати аліментів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення аліментних зобов’язань.

Виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.

При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується наступним чином: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1% пені і на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість, а загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог у справі, яка переглядається ВСУ.

Аналогічний висновок міститься й у постановах ВСУ від 1 липня, 25 листопада та 16 грудня 2015 р.

Отже, рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до вимог ст. 196 СК України та правової позиції, висловленої ВСУ в цих постановах, воно помилково було скасоване рішенням апеляційного суду, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції.

Таким чином, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 10 грудня 2015 р. не відповідає викладеному в постанові ВСУ від 1 липня 2015 р. висновку щодо застосування в подібних правовідносинах ст. 196 СК України, а це відповідно до ст. 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів касаційної та апеляційної інстанцій, ухвалених у справі, яка переглядається, та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Суд постановив

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 3603, ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах ВСУ постановила заяву Особа 2 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 10 грудня 2015 р. та рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 січня 2014 р. скасувати, залишити в силі заочне рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22 жовтня 2013 р.