Без Інтернету зараз вже неможливо уявити собі багато сфер нашого життя і не є винятком придбання товарів. Обсяги торгівлі у всесвітній мережі постійно зростають. В Україні до покупок через Інтернет поки не долучилося лише представники похилого віку, проте молодь і люди середнього покоління активно засвоїли онлайн-магазини України, ближнього та далекого зарубіжжя, зазначає LEXLIGA Law Firm.

Важливим чинником подальшого розвитку Інтернет-торгівлі постає прийняття півроку назад Закону «Про електронну комерцію». Давайте розберемося в особливостях врегулювання електронних правочинів. Різновид таких правочинів – електронний договір – закон визначає як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, оформлену в електронній формі (тобто дистанційно і з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем). Електронний договір укладається та виконується в порядку, передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Учасниками відносин у сфері електронної комерції законом визнаються: 1) суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які реалізують товари, виконують роботи, надають послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; 2) покупці (замовники); 3) постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері; 4) органи публічної влади в частині виконання своїх функцій.

Закон визначає додаткові обов'язки продавця в електронній комерції: він повинен забезпечити прямий, простий, стабільний доступ до необхідної інформації про себе, про товар, про доставку, про особливості використовуваних платіжних інструментів, зобов'язаний забезпечити повну відповідність предмета договору кількісним і якісним характеристикам, оперативно підтвердити отримання замовлення покупця, а також підтвердити вчинення електронного правочину (у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона чи іншого документа) в момент вчинення правочину або в момент виконання ним договору. Таке підтвердження повинно містити відомості про умови та порядок обміну (повернення) товару, про порядок розірвання договору, про гарантійні зобов'язання тощо.

Продавець, крім своїх основних цивільно-правових прав, також має право вимагати від іншої сторони відомості, без яких укладання та виконання зобов'язань за електронним договором неможливо.

Обсяг прав і обов'язків покупця (замовника робіт, споживача послуг) у сфері електронної комерції прирівнюється до статусу споживача, визначеного Законом «Про захист прав споживачів». Крім того, на нього покладаються обов'язки надати інформацію про себе, необхідну для: здійснення електронних правочинів, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі підприємства електронної комерції (шляхом введення особою спеціального набору електронних даних), а також вчинення інших дій в цій системі. Перелік такої інформації може бути розширено за домовленістю сторін.

Крім того, Закон визначає особливості порядку здійснення електронних правочинів. Як і в інших цивільно-правових договорах, першою стадією виступає оферта, яка обов'язково містить істотні умови договору та виражає намір оферента вважати себе зобов'язаним у разі її прийняття.

Інформування потенційних покупців повинно відповідати вимогам Закону України «Про рекламу» та може здійснюватися шляхом направлення комерційних електронних повідомлень, розміщення пропозиції в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Оферта може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Повідомлення можуть бути направлені особі без його згоди тільки за умови, що він може відмовитися від подальшого їх отримання. При цьому комерційні електронні повідомлення про акції, знижки тощо повинні «виключати їх двозначне розуміння». Не вважається комерційним електронним повідомленням інформація про товари, роботи чи послуги або ділову репутацію, розміщена не з метою їх просування.

Відомості про вартість товару, роботи, послуги повинні містити інформацію про включення податків в її розрахунок і відомості про вартість доставки. Крім того, електронний договір може містити інформацію про технології укладання договору, технічні засоби ідентифікації сторін тощо. Особливо необхідно відзначити, що включення в електронний договір умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документу, якщо сторони електронного договору мали можливість ознайомитися з ним, не можуть бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, акцепту іншої сторони. Акцепт може бути надано в формах: 1) передачі оференту електронної пошти; 2) заповнення формуляра про прийняття оферти; 3) вчинення дій, які вважаються акцептом, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій знаходиться така пропозиція, та ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Перша і друга із зазначених форм акцепту повинні бути підписані:

• за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону «Про електронний цифровий підпис» (при використанні засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину);
• або за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що визначається коментованим Законом (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які необхідно вводити «при кожному вході в інформаційну систему підприємства електронної комерції»);
• або аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) – за письмовою згодою сторін.

Причому електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у вищезазначеному порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Однак в практиці рітейлу більш поширені електронні договори, в яких акцепт третьої зазначеної форми надається вчиненням певних дій в інформаційній системі (інтернет-магазині) продавця.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження (або місце фактичного проживання) продавця. Момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається відповідно до положень Цивільного кодексу про купівлю-продаж (хоча електронним договором може бути визначено інший момент виконання зобов'язань між сторонами).

Способи розрахунків в сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства: з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів, оплати готівкою або іншим способом. Продавець або інша особа, яка отримала оплату (наприклад, оператор платіжної системи) повинні надати покупцеві електронний документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Якщо ж покупець протягом терміну для оплати не здійснив розрахунок, то оферта вважається неприйнятою. Якщо ж покупець оплатив товар, проте не виконав інших умов, зазначених в оферті, така оплата визнається неналежною та повертається акцептантові.

Використання персональних даних в сфері електронної комерції може здійснюватися тільки в разі створення суб'єктом електронної комерції умов для захисту таких даних. Сама реєстрація фізичної особи в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції означає надання ним згоди на використання та обробку його персональних даних. Сторони зобов'язані забезпечити захист персональних даних, які стали їм відомі з електронних документів (повідомлень) при здійсненні електронних правочинів.

Сторони електронних угод несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань в порядку, визначеному законом або договором. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути представлені в якості письмових доказів сторонами та іншими особами, які беруть участь в судовому розгляді справи. У зв'язку з цим сторони повинні забезпечити зберігання електронних документів (повідомлень) в термін не менше, ніж термін позовної давності. При цьому, надання послуг зберігання електронних документів (повідомлень) є видом господарської діяльності, що не підлягає ліцензуванню та не вимагає отримання будь-яких документів дозвільного характеру.

Юрій Асадчев,

адвокат "LEXLIGA Law Firm"