Всі рубрики
Верховний Суд України. Постанова від 1 лютого 2017 р. Справа №6-2711цс16.


Справа про стягнення одноразової грошової допомоги.


За позовом ДП «Украерорух» до Особа 1, третя особа – Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв’язку України», про стягнення одноразової грошової допомоги за заявою ДП «Украерорух» про перегляд ВСУ ухвали ВССУ від 5 вересня 2016 р. Головуючий на засіданні – суддя Верховного Суду України Наталія Лященко.

Обставини справи

У жовтні 2015 р. ДП «Украерорух» звернулось до суду з позовом до Особа 1, третя особа – Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв’язку України», про стягнення одноразової грошової допомоги в розмірі 157 тис. грн.

Зазначало, що з 2010 р. Особа 1 перебував у трудових відносинах з ДП «Украерорух», був звільнений з роботи у зв’язку зі скороченням штату працівників. На виконання вимог ст. 44 КЗпП України та умов колективного договору Особа 1 було виплачено вихідну допомогу.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2015 р., яке набрало законної сили, наказ про звільнення Особа 1 було визнано незаконним та поновлено його на посаді, яку він займав до звільнення, а також сплачено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Посилаючись на вказані обставини позивач вважає, що відповідач втратив правові підстави для набуття одноразової грошової допомоги у розмірі 157 тис грн. виплаченої йому на підставі колективного договору, а тому згідно ст. 1212 ЦК України та п. 2.3.3 додатку 17 до п. 6.25 колективного договору виплачена Особа 1 допомога в сумі 157 тис. грн. підлягає поверненню.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 р., в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою ВССУ від 5 вересня 2016 р. касаційну скаргу ДП «Украерорух» відхилено, судові рішення залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ДП «Украерорух» просить скасувати рішення суду касаційної інстанції та направити справу на новий розгляд з передбачених п. 1 та 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст. ст. 1212, 1215 ЦК України та ст. 44 КЗпП України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ДП «Украерорух» посилається на ухвали ВССУ від 29 червня, 14 вересня 2016 р. та постанову ВСУ від 2 жовтня 2013 р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ДП «Украерорух» - Особа 2, представника Особа 1 – Особа 3, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ вважає, що заява про перегляд оскаржуваного судового рішення підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд встановив

Відповідно до ст. 353 ЦПК України ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями п. 1 та 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно зі ст. 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень та скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав, передбачених п. 1, 2 та 4 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що Особа 1 перебував у трудових відносинах з ДП «Украерорух».

Наказом Особа 1 було звільнено із займаної посади у зв’язку зі скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, та виплачено йому одноразову грошову допомогу в розмірі 200 тис. грн. згідно з додатком 17 до п. 6.25 колективного договору та в розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 липня 2015 р., яке набрало законної сили, зазначений наказ про звільнення Особа 1 було визнано незаконним та поновлено відповідача на посаді заступника начальника служби безпеки ДП «Украерорух», а також стягнуто з позивача на користь Особа 1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 81 тис. 915 грн. 03 коп.

На виконання зазначеного рішення суду ДП «Украерорух» 23 червня 2015 р. видало наказ, згідно з яким відповідача поновлено на роботі, виплачено йому середній заробіток за час вимушеного прогулу та відповідно до п. 5 цього наказу запропоновано Особа 1 повернути до бухгалтерії виплачену йому на підставі додатку 17 до п. 6.25 колективного договору одноразову грошову допомогу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що грошова допомога була виплачена Особа 1 відповідно до умов колективного договору у зв’язку зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Оскільки відповідача було поновлено на роботі, а наказ про його звільнення був скасований, тобто підстава, на якій було виплачено допомогу, відпала, зазначена допомога поверненню не підлягає з огляду на положення ст. 1215 ЦК України.

Разом з тим в ухвалах ВССУ від 29 червня, 14 вересня, 30 листопада 2016 р., наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, за аналогічних обставин суд дійшов висновку про те, що наказ про звільнення працівників скасовано, трудові відносини з ними було продовжено, отже, відпали підстави для виплати їм одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до умов колективного договору виплата зазначених грошових коштів передбачена лише у разі звільнення працівника у зв’язку зі скороченням штату, а тому відповідно до ст. 1212 ЦК України отримані суми підлягають поверненню.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У постанові ВСУ від 2 жовтня 2013 р. міститься висновок про те, що в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов’язання повернути майно позивачу.

Отже, зазначена постанова ВСУ не свідчить про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у цій постанові висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки у справі, в якій вона ухвалена, та у справі, яка переглядається, суди встановили різні фактичні обставини.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана поверну потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зі змісту цієї норми матеріального права вбачається, що зобов’язання у зв’язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу па військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3 ст. 36) – не менше двомісячного середнього заробітку; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38, 39) – у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.

Так, відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, але за умови відсутності:

а) рахункової помилки зі сторони платника;

б) недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Суди зазначених вимог закону не врахували, належним чином не з’ясували та не дали оцінки діям відповідача, який отримавши грошову допомогу, оскаржив наказ, на підставі якого вона була виплачена.

Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У справі, яка переглядається ВСУ, суди неправильно застосували норми ст.ст. 1212, 1215 ЦК України та ст. 44 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до ст. 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 353 ЦПК України ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом. Згідно із ч. 1 ст. 3602 ЦПК України справи розглядаються ВСУ за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а тому ВСУ не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Відсутність у ВСУ процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове судове рішення, а тому справу слід передати на розгляд до суду першої інстанції згідно з п.п. «а» п. 1 ч. 2 ст. 3604 ЦПК України.

Керуючись п. 1, 4 ч. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 3603, ч. 1, п.п. «а» п. 1 ч. 2 ст. 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах ВСУ постановила заяву Державного підприємства обслуговування повітряного руху України задовольнити частково.

Ухвалу ВССУ від 5 вересня 2016 р., ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 р. та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2015 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№9-14 | 24 вересня
Тема тижня:
Банкрутство
Тема тижня
  • Урахування процесуальних нюансів допоможе боржникам і кредиторам уникнути зайвих витрат.
  • Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________