Всі рубрики
Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.


Звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором усіх необхідних заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій з виявлення кредиторів та активів боржника, за результатами розгляду яких суд приймає ухвалу про його ліквідацію та закриття провадження у справі.


Отже, законодавець передбачив певну сукупність дій під час ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, що подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
Подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком усіх проведених ним дій при ліквідаційній процедурі.


Закон прямо не визначає певний вичерпний перелік дій ліквідатора для завершення ліквідаційної процедури, визначені тільки основні дії, що дозволяють сформувати ліквідаційну масу та задовольнити вимоги кредиторів.


Судовою практикою, а саме постановами Верховного Суду України


у справі №927/1191/14 від 14.02.2018 р.,


у справі №904/5948/16 від 08.05.2018 р.,


у справі №905/2727/16 від 23.05.2018 р.,


у справі №904/4863/13 від 06.06.2018 р.,


визначений принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора.


Крім того, цей принцип є у ст. 44 проекту Кодексу України з процедур банкрутства, прийнятий у першому читанні.


Цей принцип полягає в тому, що обов’язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника. При цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення. Кредитор, який вважає, що ліквідатор не здійснив повноту своїх дій для виявлення активів банкрута, повинен обґрунтувати, що саме не вчинив ліквідатор і як це вплинуло на результат формування ліквідаційної маси. Делегування кредитору обов’язків ліквідатора щодо пошуку майна не допускається.


Наприклад, для пошуку майна ліквідатор подає запити і отримує інформацію не тільки з державних реєстрів, але також з чисельних державних установ.


Наприклад,


Державна інспекція сільського господарства;


Департамент льотної придатності Державної авіаційної служби України;


Державтоінспекція Головного управління МВС України;


Управління Держземагенства;


Департамент адміністративних послуг та інформатизації Державної інспекції України з безпеки на морському та річному транспорті (УКРМОРРІЧІНСПЕКЦІЯ);


Територіальне управління Держгіпромнагляд;


Державне космічне агентство України;


ДП «Український Державний центр радіочастот»;


Митниця за місцезнаходженням боржника;


Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.


Вказані запити виявилися достатніми для затвердження звіту ліквідатора у постанові Верховного Суду України від 06.06.2018 у справі №904/4863/13. І це не вичерпний перелік державних органів та установ, куди ліквідатори надсилають запити для отримання інформації щодо наявності майна для ліквідаційної маси.


Ліквідатор повинен діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.


Ліквідатор у своєму звіті, залежно від діяльності підприємства-банкрута та первинної документації щодо господарської діяльності, обґрунтовує необхідність подання того чи іншого запиту. При тому подання запиту ще не означає повноту дій ліквідатора, головне – отримати інформацію, яка допомагає збільшити ліквідаційну масу. Тому звіт ліквідатора, який подав запит до Державного космічного агентства України і отримав відповідь, що у банкрута космічні кораблі відсутні, не гарантує, що суд затвердить цей звіт та ліквідаційний баланс.


Отже, в ліквідаційній процедурі ліквідатор повинен не тільки направляти запити, а вживати й інших заходів щодо пошуку майна, що знаходиться у третіх осіб (виявляти та визнавати недійсними угоди боржника про відчуження майна, виявляти дебіторську заборгованість тощо). Завданням ліквідатора є дійсний та належний пошук майна банкрута, а не лише констатація факту відсутності майна. У разі виявлення фактів незаконного відчуження майна ліквідатор повинен вжити заходів з повернення його до ліквідаційної маси, у тому числі з використанням механізму визнання недійсними правочинів та спростування майнових дій боржника, передбаченого ст. 20 Закону про банкрутство.


Ліквідатор у своєму звіті повинен відобразити відомості про дослідження первинної документації боржника, саме первинна документація боржника має містити відомості про майнові активи, зокрема дебіторську заборгованість, відчужене майно, цінні папери, грошові кошти тощо.


Неможливість реалізації втраченого майна та відсутність первинної документації не може бути підставою для відмови у затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного майна банкрута, за умови здійснення ліквідатором усіх вичерпних заходів щодо їх пошуку.


Щодо вимог до ліквідаційного балансу. Ліквідаційний баланс банкрута має підтверджувати неплатоспроможність підприємства та відповідати його дійсному майновому стану.


Ліквідаційний баланс повинен відповідати чинним стандартам бухгалтерського обліку, а саме:


старий стандарт бухгалтерського обліку, прийнятий 31.03.1999 р., втратив силу 19.03.2013 р.;


новий стандарт, прийнятий 07.02.2013 р., набув чинності 19.03.2013 р.


Подання ліквідаційного балансу за старим стандартом виключає його затвердження судом (постанова Верховного Суду від 12.04.2018 р. у справі №10/46/2011/5003 та від 17.04.2018 р. у справі №914/2451/16).


Отже, розглядаючи у судовому засіданні ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та безсумнівну повноту дій ліквідатора, а також достовірність змісту ліквідаційного балансу.


Крім того, необхідно зазначити, що розгляд звіту та ліквідаційного балансу і скарги на дії ліквідатора не може відбуватись одночасно, оскільки звіт та ліквідаційний баланс подаються на затвердження суду лише після виконання ліквідатором усіх дій та заходів, передбачених нормами закону про банкрутство, та після перевірки, у разі наявності скарг на правомірність дій ліквідатора під час ліквідаційної процедури (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 р. №927/1191/14). Але необхідно зазначити: якщо результати розгляду скарг на дії ліквідатора, звіту ліквідатора та розгляду ліквідаційного балансу викладені в одній ухвалі, це не є беззаперечною підставою для її скасування.


На останок хочу зазначити, що судовий контроль за діями ліквідатора при затвердженні його звіту та ліквідаційного балансу має бути логічним та передбачуваним, а також відповідати принципу правової визначеності та верховенства права.



Сергій ЖУКОВ, к.ю.н., суддя-спікер Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України


Джерело: www.sud.ua

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№9-14 | 24 вересня
Тема тижня:
Банкрутство
Тема тижня
  • Урахування процесуальних нюансів допоможе боржникам і кредиторам уникнути зайвих витрат.
  • Принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________