Всі рубрики


Недолугі норми дозволяють вважати нечинними результати окремих експертиз.


 

Реформування судово-експертної царини дало несподівані результати: у кримінальному провадженні слідчі не можуть клопотати про призначення окремих експертиз через відсутність фахівців, а неякісно виписані норми закону ставлять під сумнів результати багатьох досліджень.


Сумнівні висновки


Наприкінці 2017 р. набрали чинності нові редакції процесуальних кодексів. Водночас були змінені правила проведення судової експертизи у кримінальному процесі. Відповідно до закону №2147-VIII право на судово-експертну діяльність у кримінальному провадженні отримали виключно державні спеціалізовані установи.


І все було б добре, якби законодавець не випустив з уваги одну маленьку деталь. На ній зосередився судовий експерт Олександр Круть під час першого засідання комітету із судової експертизи Асоціації адвокатів України. Річ у тім, що «державні» установи, як визначено у законі, можна полічити на пальцях. Установи, які проводять більшість експертиз у регіонах, є комунальними, а отже, не мають права провадити зазначену діяльність. Якщо адвокати з’ясовуватимуть, яка установа — державна чи комунальна — проводила експертизу, більшість експертних висновків будуть визнанні нечинними. Це, переконаний О. Круть, потягне за собою колапс судочинства.


Інша проблема, зазначив фахівець, полягає в тому, що ці самі державні, або комунальні, установи не мають змоги проводити окремі види експертиз, зважаючи на відсутність атестованих експертів. І, оскільки органи досудового розслідування позбавлені можливості залучити неатестованого фахівця, їм доводиться або розробляти «схеми» обходу законодавчих приписів, або відмовлятися від такого доказу, як висновок експерта. І те, і інше, переконаний О.Круть, суперечить філософії кримінального процесу.


Не набагато кращою є ситуація і в інших процесах. Хоча останні редакції кодексів значно розширили можливості сторін у частині формування доказової бази, судді у схваленні залучених експертів залишаються доволі консервативними.


Нині відповідальність за впорядкування експертної сфери намагається взяти на себе Мін’юст. Відповідно до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом цього органу №301/5, експерти, які не є працівниками державних спецустанов, мають пройти атестацію в Центральній експертно-кваліфікаційній комісії при відомстві. Висновки фахівців, кваліфікація яких не підтверджена Мін’юстом, володарі мантій сприймають скептично. Це, переконані у комітеті, в сукупності з тим, що працівники державних установ не зобов’язані атестуватись у Мін’юсті, породжує дискримінацію представників професійної спільноти та обмежує право учасників процесу на захист.


Можливі варіанти


І якщо ситуація із державними та комунальними експертними установами у кримінальному процесі може вирішитися завдяки пильності адвокатів, які звертатимуть увагу судів на порушення законодавчих приписів, то стан справ з атестацією вимагає активності від самих експертів. Голова комітету, керуючий партнер Незалежного інституту судових експертиз Геннадій Пампуха вважає за необхідне оскаржити дискримінаційні положення НПА у судовому порядку. Залишилося вирішити, до якого суду краще звернутись.


Зважаючи на те, що відповідачем та суб’єктом вчинення дій виступатиме Мін’юст, логічно було б зупинитися на адміністративному суді. Однак строки в адміністративному процесі досить стислі, тож із оскарженням дискримінаційного положення експерти вже запізнились. Звісно, можна було б «зробити хід конем» та подати позов від комітету ААУ, відштовхуючись від дати його складення. Однак це членам комітету видається сумнівним.


Другий варіант — прийняття нового профільного закону. Втім, цей варіант є більш ніж примарним. Проект закону «Про судову експертизу та самоврядування судових експертів» (№8223) зареєстрований у парламенті ще 3.04.2018, однак і досі не переданий до сесійної зали. Зараз експерти побоюються, що окремі положення акта надто відірвані від сьогодення. Зокрема, це стосується самоврядування професійної спільноти.


Нагадаємо, що автори проекту пропонують дозволити експертам самостійно впорядкувати професійну сферу, створивши незалежні самоврядні органи. Багато хто з фахівців вважає, що такі пропозиції не на часі, тому варто зосередитися на реальніших змінах.


Третій варіант — конституційне подання. Мінус цього варіанта полягає в необхідності зібрати депутатські підписи. Звісно, при бажанні експерти можуть знайти кілька зацікавлених депутатів та роз’яснити їм нагальність проблеми. А ті у свою чергу муситимуть відшукати однодумців, які підпишуть звернення до Конституційного Суду.


Наразі така тактика є найбільш прийнятною. До того ж в її реалізації експерти розраховують на допомогу членів ААУ — адвокатів. Зі свого боку експертний комітет обіцяє віддячити послугою за послугу: його члени готові консультувати колег з асоціації з питань експертизи, якщо у тих виникатиме така необхідність. Можливо, в подальшому з’явиться окремий номер телефону для відповіді на запити правників.


Напрями подальшої співпраці між комітетами ААУ, а також можливості захисту своїх професійних прав експерти планують обговорювати під час наступних заходів, запланованих на 2019 р.



ТАМАРА ВОЛІНА


Джерело: www.zib.com.ua





 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№15-20 | 03 грудня
Тема тижня:
Юридичний форум
Тема тижня
  • 60-річна історія успіху Нью-Йоркської конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень.
  • Про проблемні питання виведення банків з ринку.
  • Права дітей на належне утримання: новації законодавства та судової практики.
Придбати PDF-версію
 

  

Юридичні компанії України

______________________________

   

  

 

 

______________________________