Всі рубрики


Сергій Боярчуков: про проблеми спільноти арбітражних керуючих треба кричати.



Рада арбітражних керуючих Києва стикнулася з черговим показово складним кейсом, який демонструє найгостріші сучасні проблеми ринку неплатоспроможності та роботи арбітражних керуючих. Йдеться про процедуру банкрутства підприємства «Росава» (м. Біла Церква). Голова Ради арбітражних керуючих міста Києва Сергій Боярчуков розповів про головні деталі цієї справи.


З моменту заснування Ради, до вас активно звертаються арбітражні керуючі за порадою та допомогою. Про декілька таких справ ми вже писали на шпальтах нашого видання. Зокрема, про справи Руслана Бандуристого та Людмили Жураковської, які викликали великий резонанс серед професійної спільноти. Як нам стало відомо, наразі у вас на розгляді знаходиться ще одна резонансна справа. Чи можна дізнатися подробиці, в чому полягає суть проблеми?


До Ради арбітражних керуючих м. Києва звернувся Ілля Комлик. Він досвідчений арбітражний керуючий та член нашої Ради. Справа, з якою стикнувся пан Комлик, стосується банкрутства підприємства «Росава». Це велика, гучна та скандальна справа, про яку в ЗМІ багато говорять останнім часом. Для професійної спільноти арбітражних керуючих цю справу можна вважати лакмусовим папірцем, на якому відобразилися всі найболючіші проблеми нашого сьогодення.


Сам Ілля Комлик під час засідання Ради та розгляду його питання наголосив, що, виходячи з аналізу банківської виписки, у нього є підстави вважати, що підприємство «Росава» ні на хвилину не заходило у банкрутство – воно як працювало, так і продовжує працювати. Також він повідомив, що вбачає порушення норм професійної етики арбітражною керуючою, яка вела справу «Росави» до того, як він зайшов на це підприємство як ліквідатор. Йдеться про арбітражну керуючу Світлану Дьоміну. Комлик повідомив, що стосовно пані Дьоміної вже відбулась перевірка Мін'юсту, але вона була поверхневою, через що не була надана оцінка ключовим обставинам. Він надав на розгляд Раді цілу низку документів, в ході вивчення яких були з’ясовані наступні факти:


1. На розгляд Ради був наданий договір, згідно з яким підприємство-банкрут «Росава» надає іншій юрособі фінансову допомогу у сумі 53 млн грн. Як підприємство, яке не може розрахуватися з власними кредиторами, може перераховувати такі суми в якості фінансової допомоги іншому підприємству?


2. За рахунок коштів «Росави» купується 1500 тестів на коронавірус на півмільйона гривень для білоцерківської лікарні. Виникає логічне питання, навіщо підприємству-банкруту, яке не працює, директор з маркетингу? Та це дрібниці. Важливо інше – тести справа хороша й у карантин українським медикам допомагали всі хто чим міг. Але! Ми говоримо про гроші підприємства-банкрута. Як таку «благодійність» допустила арбітражна керуюча Дьоміна? Для мене це відкрите питання.


3. Підприємство-банкрут «Росава» донині продовжує купувати молоко для працівників, які працюють на шкідливому виробництві. Яке виробництво? Яке молоко? Які працівники? Нагадаю, підприємство «Росава» за документами - не працює.


4. Пан Комлик надав на розгляд Раді арбітражних керуючих Києва документи, згідно з якими підприємство-банкрут «Росава» витрачає чималі кошти на оплату чартерних рейсів за кордон. Хто й куди літає на цих чартерах, звісно, невідомо та й зрештою неважливо.


Тепер питання – як арбітражна керуюча дозволила цьому відбуватися? Адже ми знаємо, що головна її задача – зберегти майно підприємства-банкрута та погасити його заборгованість перед кредиторами згідно з чергою.


Можу припустити, що пані Дьоміна недосвідчена арбітражна керуюча з незначним досвідом роботи. Можливо, так і є. Згодом у тому, чому вона припускалася таких грубих помилок, мають розбиратися Мін'юст як контролюючий орган та суд. Однак наведені мною факти оголюють три величезні, на мій погляд, проблеми ринку.


Які саме?


По-перше, чи має право новачок в професії отримувати такі складні справи, як справа заводу «Росава»? У професійному середовищі вже давно дискутується це питання, та однозначної відповіді на нього досі немає. Мені здається, що призначення арбітражного керуючого, який нещодавно отримав ліцензію, на таке підприємство як «Росава» - це не зовсім правильно. Адже він – однозначно недосвідчений, не має необхідного багажу знань та навичок. А «Росава» - це приклад якраз надскладного банкрутства. «Росава» - це містоутворююче підприємство, воно має велике значення не тільки для Білої Церкви, а й для економіки всієї України.


Багато років тому Міністерство юстиції намагалося впровадити практику розділення арбітражних керуючих на категорії, запропонувавши, щоб тільки досвідчені арбітражні керуючі допускалися до справ по банкрутству державних або великих підприємств. Але цю «категорійність» критикували, через що вона була скасована. Зізнаюсь, я сам був серед тих людей, хто критикував, проте вважаю, що некоректно призначати недосвідчених на складні справи. З моєї точки зору це питання потребує додаткового законодавчого узгодження.


Які інші дві проблеми?


Світлана Дьоміна була призначена ліквідатором цього підприємства після того, як від цієї справи відмовився інший арбітражний керуючий, якого було обрано автоматичною системою. Ми всі розуміємо, що банкрутство «Росави» однозначно цікаве, воно може стати гордістю в портфоліо будь-якого арбітражного керуючого. Що ж могло мотивувати людину відмовитись від подібної справи? Адже це справжній джек-пот для арбітражного керуючого. Відмови від справи – це часта практика, коли кредитори хочуть призначити «свою» людину на це місце. На цьому свого часу наголошував Олександр Удовиченко. На його думку, заява про відмову брати участь у справі також є порушенням етики. І, можливо, це правильно.


Третя глибинна проблема, яку я побачив у справі «Росави», пов’язана з кредиторами. Їх можна поділити на дві категорії: банківська і небанківська заборгованість. Банківську заборгованість в цій справі представляє НБУ і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб з мільярдними сумами заборгованостей, і ця заборгованість - заставна. Однак, згідно з діючим законодавством, ці кредитори не мають можливості впливати на долю справи про банкрутство. Наразі на «Росаві» комітет кредиторів контролюють інші державні структури: Фонд соціального страхування Київської області із заборгованістю понад 10 млн грн та місцева Податкова із заборгованістю 1 млн грн. Тобто складається ситуація, коли держструктури, володіючи мізерною в рамках цієї справи заборгованістю, контролюють долю банкрутства підприємства з мільярдною заборгованістю перед іншими держструктурами.


Більше того, голова Фонду гарантування Світлана Рекрут у відкритому інтерв’ю зі мною під час Форуму із реструктуризації та банкрутства, який робить видання «Юридична практика», згадувала «Росаву» як приклад. Бо Фонд гарантування, як найбільший кредитор у цій справі, не мав можливості підійти до підприємства на гарматний постріл. В першу чергу, саме тому, що Фонд не впливає на комітет кредиторів. Тому Фонд гарантування, не маючи можливості ефективно управляти цією заборгованістю, був змушений її продати з великим дисконтом.


Це класична проблема для ринку й це, вочевидь, несправедливо. На мій погляд, тут є всі ознаки зловживання - коли «маленькі» кредитори-держструктури воюють з іншими держструктурами, які мають велику кредиторську заборгованість. Це також неприпустимо. І цю проблему потрібно вирішувати на законодавчому рівні.


Хоча, звісно, така модель може працювати за умови добросовісної поведінки арбітражного керуючого. Добросовісної й етичної поведінки.


Ви казали що кредитори скаржились на дії керуючої у Мін'юст. Чим закінчилась перевірка?


Саме так, діяльність пані Дьоміної була перевірена Мін'юстом, однак порушень у її роботі виявлено не було. І на цьому принциповому моменті я хочу зупинитися максимально детально.


Зараз у професійному середовищі тривають палкі дискусії щодо того, чи передавати до СРО арбітражних керуючих функцію перевірок, чи не передавати. Мін'юст заявляє, що він начебто готовий, але не впевнений, що професійна спільнота арбітражних керуючих готова. Наскільки вона буде принципова в цих питаннях, чи не влаштує з перевірок підкилимну гру, і чи зможе гарантувати об’єктивність та чесність при ухвалі своїх рішень? Як на мене, питання справедливі.


Однак ми всі добре знаємо гучну історію з перевіркою Міністерством юстиції діяльності арбітражного керуючого Руслана Бандуристого. Я вже говорив й хочу знову повторити, Руслан гідний отримати ордена за те, що врятував держпідприємство «Київнаучфільм». Але замість цього він отримав кримінальну справу в НАБУ і негативні висновки після перевірки, яку провів Мін'юст. Це одна історія. А з іншого боку, я бачу що перевірка діяльності Дьоміної не знайшла жодних порушень у її роботі.


Як таке може бути? Адже я на власні очі бачив документи, які можуть бути підтвердженням грубих порушень з боку ліквідатора. Та наскільки мені відомо, під час проведення перевірки Мін'юстом цим обставинам не було надано оцінки. Вибачте, але таким «перевіркам» немає віри.


З іншого боку, я також не впевнений, що спільнота готова сама перевіряти діяльність своїх колег-арбітражних керуючих. Таких прецедентів ще не було. Але та якість перевірок, з якою я стикнувся за останній місяць, залишає бажати кращого. Щоправда, я бачу готовність Мін'юсту виправляти свої помилки – на прикладі справи Руслана Бандуристого.


Можете конкретизувати, про що йдеться?


Мін'юст чує спільноту арбітражних керуючих й намагається вибудувати конструктивні взаємостосунки. Знаю, що після того, як історія Руслана Бандуристого прозвучала у пресі, за власної ініціативи заступниці міністра Валерії Коломієць був початий перегляд результатів перевірки Руслана. Це дуже важливий сигнал для ринку.


На жаль, це тільки сигнал. Що відбувається кожного дня й наскільки справедливі рішення виносять ревізори від Мін'юста по справах арбітражних – невідомо. Я припускаюся думки, що таких випадків «позитивних» результатів перевірки, як у пані Дьоміної, дуже багато й, на жаль, про них дуже рідко говорять публічно.


Наразі Ілля Комлик буде звертатися до Міністерства юстиції зі скаргою на діяльність Дьоміної, про що він повідомив під час засідання Ради арбітражних керуючих Києва. Особисто я вважаю, що коли арбітражний керуючий знаходить факти, які свідчать про незаконність дій попереднього арбітражного керуючого, він просто зобов’язаний про це повідомити регулятора, це не є порушенням етики.


Наскільки проблеми, подібні до тих, що на «Росаві», в цілому характерні для ринку? І як їх можна було б вирішити?


На мою думку, справа «Росави» є магнітом, який притягнув до себе масу болячок нашої професії, і тому я хотів звернути увагу на них нашого професійного співтовариства. Зараз засідає робоча група, членами якої є Тарас Тарасенко, Валерія Коломієць, Микола Лукашук – нам потрібно міняти закон. Але найголовніше – нам потрібно міняти ставлення до нашої професії й починати потрібно з себе.


Що ви маєте на увазі?


Я категорично не погоджуся з думкою, яку мені в приватній бесіді висловлював Микола Лукашук, голова СРО арбітражних керуючих: «Облишимо загострювати проблеми. Навіщо?». Я не згоден з цим підходом – про проблеми потрібно кричати. Адже наш обов’язок - згуртуватися та захищати кожного арбітражного керуючого. Але якщо хтось десь підриває імідж арбітражного керуючого своєю поведінкою, ми повинні стати на захист інтересів спільноти і не допустити цього.


Саме тому я сьогодні даю інтерв’ю вашому виданню – я не вважаю, що замовчування проблеми її вирішить.


Фінальне запитання: якщо факти зловживань пані Дьоміної підтвердяться, що буде далі?


Підкреслюю, я не суддя й у мене немає всієї повноти інформації. Але того, що я бачив в документах, досить, щоб зробити наступну заяву: з моєї точки зору, якщо все це підтвердиться, то я просто не розумію, як така людина може залишитися в професії.


Яким ви бачите розвиток подій по цій справі?


Я сподіваюся, що Мін'юст почує пана Комлика, проведе додаткову перевірку діяльності Світлани Дьоміної і висловить свою офіційну позицію. Я розраховую на це. Якщо факти не підтвердяться, вкрай важливо публічно сказати, що це неправда. Але якщо підтвердяться – вкрай важливо надати їм правильну правову оцінку.



Джерело: www.bankruptcy-ua.com

 

 

 

 

 

 
 

 

 

 

 

 




 

 

 

 

 

 

 


Анонс номера
№1-12 | 30 червня
Тема тижня:
Трудове право
Тема тижня
  • Звільняти не можна залишити
Придбати PDF-версію
 
 

Юридичні компанії України

______________________________

     

______________________________