ІКСІДовські методи або Захист інвестицій

Із розвитком національної економіки, залученням до неї великого капіталу в нашій країні дедалі більшу вагу набувають питання захисту інвестицій не лише на національному, а й на транснаціональному рівні. Якщо на початку 90-х років минулого сторіччя абревіатура ICSID для нас була повною загадкою, то нині все більше як українських юристів, так і пересічних громадян можуть не лише розшифрувати цю абревіатуру, а й доволі грунтовно розповісти про мету створення організації, що за нею ховається та завдання, які вона покликана вирішувати. International Centre for Settlement of Investment Disputes (ICSID) – Міжнародний центр з вирішення інвестиційних спорів був створений у 1966 р. під егідою Світового банку на підставі Конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державами та фізичними чи юридичними особами інших держав як міжнародна організація. Свого роду піонером в Україні щодо розгляду спорів у рамках ICSID є ЮПФ «Грищенко та партнери». Саме ця юридична фірма спільно з «Проксен та партнери» виграла останню найвідомішу справу за позовом литовської «Токіос Токелес» до України у розмірі близько 65 млн дол. США. Також нагадаємо, що ЮПФ «Грищенко та партнери» нещодавно виграла тендер на представництво інтересів України у справі за позовом австрійської компанії «Альфа ПроектхолдінгГмбХ», яка звинувачує державу Україна в порушенні умов двосторонньої угоди між Україною і Республікою Австрія про сприяння та взаємний захист інвестицій від 8 листопада 1996 р. (набула чинності 1 грудня 1997 р.) шляхом експропріації інвестицій у будівництво Готелю «Дніпро», управління яким тепер здійснює Державне управління справами Президента України. Бажання дізнатися більше про нову справу юрфірми та роботу ICSID привело нас до офісу ЮПФ «Грищенко та партнери», де на наші бліц-запитання із приємністю погодився відповісти партнер Фірми Ніколай АТАНАСОВ: – Пане Ніколаю, Тендерний комітет Міністерства юстиції для закупівлі послуг юридичних радників для захисту прав та інтересів України в закордонних юрисдикційних органах визнав найкращою та акцептував тендерну пропозицію ЮПФ «Грищенко та партнери». Що відомо про нову справу? – На жаль, більш-менш конкретної та чіткої інформації для читачів по цій справі я наразі дати не можу, адже розгляд справи лише розпочався. На цей момент ми займаємося вивченням досить об’ємних матеріалів справи, що були нам надані Міністерством юстиції, залагоджуємо окремі процесуальні питання представництва України в ІКСІД. Та й з етичних міркувань коментувати справу ще до початку її розгляду було б неправильним. – Чи існують проблеми виконання Україною рішень Міжнародного центру з вирішення інвестиційних спорів (ICSID)? – Рішення ІКСІДу є обов’язковими до виконання державами, в яких Конвенція ратифікована і вступила в силу, зокрема Україною. Але поки що проблем з виконанням рішень Центру не було, оскільки жодної справи в ІКСІД (а наша фірма так чи інакше представляла Україну в усіх цих завершених справах) держава не програла. Дві справи проти нашої держави, які розглядалися в рамках ICSID, були виграні Україною беззаперечно, , інші дві закінчилися мировими угодами. – Чому так мало справ розглядається в Міжнародному центрі з вирішення інвестиційних спорів, невже в Україні так захищені інвестиції, що за роки незалежності подібні справи можна порахувати на пальцях однієї руки? – Справа не в захищеності інвестицій, а в складності самого процесу захисту інвестицій через ІКСІД, який є довготривалим і, зауважу, абсолютно типовим для міжнародних інвестиційних спорів. Наприклад, справа за позовом литовської «Токіос Токелес» до України розглядалася чотири років. До того ж подібні спори є доволі складними та багатоаспектними, вимагають залучення міжнародних юридичних фірм, здійснення значних видатків. Звичайно, все залежить від кожної конкретної справи, проте тенденція є очевидною. – А який зарубіжний досвід вирішення інвестиційних спорів у рамках ICSID? – Загалом, в за кількістю справ у Міжнародному центрі з вирішення інвестиційних спорів лідирують країни, що розвиваються: країни Південної Америки, Мексика, країни Африки. Це пояснюється нестабільною політичною та економічною ситуацією в цих країнах, що вимагає вжиття їхніми урядами надзвичайних заходів, відтак, інвестори постійно у пошуках шляхів захисту своїх інвестицій у цих країнах. В останній час зростає кількість інвестиційних позовів до країн колишнього СРСР. В той же час відповідачами в інвестиційних спорах бувають і розвинені країни, такі як США чи Іспанія. – Чи необхідне для  виконання рішення ICSID винесення відповідного рішення українського суду? – Рішення Міжнародного центру з вирішення інвестиційних спорів виконується на основі Конвенції про вирішення інвестиційних спорів між державами та фізичними чи юридичними особами інших держав. Але наскільки мені відомо, нині орган виконання рішень ICSID на території України не визначений. Наразі важко спрогнозувати, адже в нашій державі не має практики виконання подібних рішень через їх відсутність. Проблема в іншому. Якщо держава бере на себе зобов’язання виконувати рішення, то вона має дотримуватися цих зобов’язань. Це – престиж та імідж держави, якщо вона, певна річ, його цінує. – Траплялися випадки невиконання рішень ICSID у міжнародній практиці? – Невиконання рішень Міжнародного центру з вирішення інвестиційних спорів може бути підставою для повторного звернення до цієї інституції. Наприклад, нещодавно іноземний інвестор Джозеф Лемір (Joseph Lemire) подав другий позов до ІКСІД проти України. Перша справа за його позовом, в якій ми представляли відповідача, закінчилася мировою угодою. На думку інвестора, Україна не виконала умов цієї угоди. А тому він знову подав на розгляд до ICSID новий інвестиційний спір. Загалом невиконання рішень ICSID доволі поодиноке явище, адже суми компенсацій у масштабах держави частіше за все, неспіврозмірні з вартістю її доброго імені.  Розмову вів Микола Ларін
«Правовий тиждень»