Працювали. Прийняли. А тепер час покритикувати

Обговорення прийнятого цього року довгоочікуваного Закону України «Про акціонерні товариства» (далі – Закон) стало основною темою ІІ щорічного форуму з корпоративного права, який 31 жовтня ц.р. провела Асоціація правників України. Більшість питань, що розглядалися на заході, стосувалися саме цього нормативно-правового акта. Що й не дивно, оскільки на Закон чекали дуже багато років. «Прийняття ЗУ «Про акціонерні товариства» – це лише перший крок до побудови всієї корпоративної системи держави», – зазначив член ДКЦПФР Сергій Бірюк. За його словами, Закон був прийнятий саме тоді, коли до цього було готове суспільство. Більше того, на переконання пана Бірюка, цей документ не буде дієвим без прийняття інших нормативно-правових актів, зокрема, нового закону про депозитарну систему. «В парламенті зареєстровані інші законопроекти, які «доповнюють» ЗУ «Про акціонерні товариства», – сказав він. Але, на жаль, політична криза, з якої наша держава не може вийти вже декілька років поспіль, сприяє тому, що на даних проектах законів можна поставити хрест. Щодо якості самого Закону, то він був прийнятий не в тому вигляді, який йому надали автори. На Форумі неодноразово акцентувалося на тому, що до Закону включалися численні пропозиції при розгляді його на засіданнях профільного комітету Верховної Ради. По-перше, акціонерам дано всього два роки на те, щоб привести діяльність своїх товариств у відповідність із Законом. Його розробники, як відомо, надали перевагу п’ятирічному терміну. Окрім того, дія Закону поширюватиметься не тільки на відкриті, а й на закриті акціонерні товариства. Майже всі доповідачі відверто називали й інші недоліки вже опублікованого Закону. Але, здається, нестримне бажання авторів прийняти якумога швидше даний проект закону, поставило якість внесених поправок на другий план. Дійсно, прийняття Закону сприймається всіма гравцями на фондовому ринку як позитивний крок. Новий Закон вніс в підприємництво більше позитиву, аніж негативу. Щоправда, на переконання учасників Форуму, цим нормативно-правовим актом необхідно було вирішити ще низку питань, зокрема, врегулювати діяльність національних та державних акціонерних компаній. На заході також були розглянуті й інші, не менш важливі проблемні питання корпоративного права. Так, для правників-практиків досить актуальним залишається питання правозастосування норм корпоративного законодавства. «Через відсутність стабільного законодавства не можна говорити про стабільну судову практику», – переконана віце-президент ЮФ «Салком» Наталія Кузнєцова. Зокрема, було згадано й про прийняття Вищим господарським судом України Рекомендацій про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин. «Корпоративні спори як для самих суддів, так і суб’єктів обслуговування господарської діяльності належать до категорії найскладніших юридичних спорів», – зазначила пані Кузнєцова. Проблематиці підвідомчості корпоративних спорів було присвячено багато заходів, на яких теоретики і практики обговорювали всі правозастосовчі нюанси. Ці питання були порушені ВСУ. Так, Управління вивчення та узагальнення судової практики ВСУ в своїх Рекомендаціях підтримало позицію Вищого господарського суду України, вказавши, що вони не суперечать чинному законодавству. Продовжуючи цю тематику віце-президент ЮФ «Салком» Наталія Кузнєцова відзначила: «Щодо Рекомендацій ВГСУ, то хотілося б зазначити, що не варто плутати поняття. Там, де законодавством встановлений імператив, потрібно на це зважати». Така позиція відображена в Рекомендаціях ВСУ (п. 9 Рекомендацій), в яких визначено, що відносини між засновниками (учасниками) господарського товариства щодо формування його органів, визначення компетенції цих органів, процедури скликання загальних зборів та визначення порядку прийняття рішень на зборах регулюються положеннями ЦК України та Закону «Про господарські товариства». За своїм змістом ці норми є імперативними, а їх недотримання порушує публічний порядок. На практиці ж через укладення акціонерних угод акціонери встановлюють для себе юрисдикцію тієї чи іншої країни. «Суть акціонерних угод – це домовленість між акціонерами щодо голосування на зборах, а не визначення для себе юрисдикції у випадку виникнення спору», – наголосила Наталія Кузнєцова. На підтвердження цього вищезгадані Рекомендації визначають, що акціонери товариства, зареєстрованого в Україні, не вправі своєю угодою підпорядковувати іноземному праву умови недійсності правочину щодо корпоративного управління, вчиненого як акціонерами з товариством, так і між акціонерами. Більше того, учасники господарських товариств не вправі також підпорядковувати розгляд корпоративних спорів, пов’язаних із діяльністю господарських товариств, які зареєстровані в Україні, міжнародним комерційним арбітражним судам. В іншому випадку така угода може бути визнана нікчемною. Модератори ІІ щорічного форуму з корпоративного права навіть під час заходу вже запрошували учасників на майбутній ІІІ форум. Його тематика буде, без перебільшення, не менш актуальною і цікавою. Причина проста – юристи вже встигнуть на практиці зрозуміти важливість прийнятого нового ЗУ «Про акціонерні товариства». Більше того, з питань нормативного врегулювання корпоративного права Україна «пасе задніх». А для суб’єктів господарювання необхідні прозорі правила гри. Отже, матимемо надію, що законодавчий орган країни, врешті-решт, візьметься за розум і виконуватиме покладену на нього функцію – прийматиме закони.  Детальніше про важливі проблеми корпоративного законодавства України читайте, будь ласка, в найближчих числах «ПТ»