Третейський «міжсобойчик»

Як уже повідомляв «ПТ» (№ 45 від 4 листопада 2008 р.), 31 жовтня 2008 р. в Києві відбувся II Всеукраїнський з’їзд третейських суддів України (далі – З’їзд). Піднесений настрій делегатів свідчив про їхню готовність до дискусії й конструктивного вирішення нагальних проблем. Уже в привітальному слові голова Організаційного комітету по підготовці й проведенню З’їзду Анатолій Свінціцький звернув увагу на першочергові питання й коротко розповів про результати колективної праці. Заступник міністра юстиції України Інна Ємельянова передала учасникам З’їзду вітання міністра юстиції Миколи Оніщука, якого небезпідставно називають батьком ЗУ «Про третейські суди». Виголошуючи слова подяки колегам, пані Ємельянова констатувала, що з часу прийняття ЗУ «Про третейські суди» для розвитку третейського судочинства зроблено дуже багато, про що свідчить і скликання З’їзду. Вона звернула увагу делегатів на невдоволення роботою третейських судів, що часом трапляється. На жаль, непрофесійність і безвідповідальність деяких третейський суддів вкрай негативно впливає на загальну позитивну практику діяльності альтернативних судів і згубно позначається на авторитеті всього третейського судочинства. «Через незначні, але надзвичайно резонансні справи в парламенті нещодавно розглядалися кілька альтернативних проектів законів, прийняття яких звело б нанівець розвиток третейського судочинства, – підкреслила пані Ємельянова. – Ви як третейське самоврядування маєте реагувати на порушення чинного законодавства в рішеннях третейських судів, не чекаючи, поки до цього будуть долучатися державні інституції». Як виявилося, законодавчі прогалини були хоч і головними, але не єдиними перешкодами на шляху створення альтернативи судам загальної юрисдикції. Нагадаємо, що недавно за основу був прийнятий проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо виконання рішень третейських судів)» (№ 1399), який передбачає скасування інституту примусового виконання рішень третейських судів. Його ініціатор (перший заступник голови ВР України Олександр Лавринович) метою цього акта визначає «подолання існуючих на сьогодні проблем, пов’язаних із переглядом рішень третейських судів компетентними судами й із видачею виконавчих документів і примусовим виконанням рішень третейських судів». Прийняття цього документа викликало вкрай негативні оцінки з боку третейських суддів, що, звісно, можна зрозуміти. Прослухавши інформацію голови Організаційного комітету З’їзду Анатолія Свінціцького, делегати одноголосно затвердили порядок денний і регламент заходу. Регламент визначався простим правилом – «Рішення на II Всеукраїнському з’їзді третейських суддів приймаються більшістю голосів делегатів, присутніх на з’їзді». Слід віддати належне організаторам: їм пощастило повністю забезпечити регіональне представництво. За інформацією голови мандатної комісії по перевірці повноважень делегатів З’їзду М. Кузнєцова, на З’їзд обрано 83 делегати, а зареєстровано й підтверджено повноваження 73 делегатів. Згідно з порядком денним делегати заслухали звіт голови Третейської палати України (ТПУ) Віктора Самохвалова за період роботи між I та II з’їздами і звіт Ревізійної комісії Третейської палати, який представив її член Олександр Перегуда. Очільник постійного органу третейського самоврядування сказав, що пріоритетними напрямками діяльності протягом звітного періоду крім розгляду спорів було створення регіональних представництв у регіонах країни, розробка законопроектів, підготовка методичних рекомендацій для третейських судів тощо. «Нині в Україні є 323 постійно діючі третейські суди, які дають можливість розвантажити державні суди в частині розгляду цивільних і господарських спорів», – повідомив пан Самохвалов. Він констатував і низку негативних чинників, які заважають становленню ефективного третейського судочинства й громадської довіри до нього. Це, зокрема, недосконалість нормативно-правового регулювання цієї сфери, відсутність необхідної підтримки на державному рівні, порушення в роботі деяких третейських судів, зокрема, участь деяких недобросовісних суддів у рейдерських схемах. Пан Самохвалов наголосив на необхідності вдосконалення Закону України «Про третейські суди», зокрема, в частині статусу третейських судів і контролю, у тому числі й державного, за їхньою діяльністю. Ішлося також про несплату членами ТПУ членських внесків і про недостатність джерел фінансування (кошти надходили лише у вигляді добровільної пожертви), тому світ побачили лише два номери журналу «Третейські суди України», а науково-практичний журнал «Вісник Третейської палати України» видається час від часу. Після обговорення учасники З’їзду одноголосно оцінили роботу Третейської палати як задовільну. Людмила Грачова, заступник голови Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Жінка і бізнес» (м. Донецьк), підкреслила, що протягом трьох років функціонування постійного органу третейського самоврядування третейські суди відчували допомогу Третейської палати у питаннях координації діяльності третейських судів, узагальнень правозастосовчої практики, методичного керівництва, організації різних заходів. Вона відзначила, що відсутність у Третейської палати статусу юридичної особи істотно вплинула на результати її діяльності: «Новому складу Третейської палати слід тісніше взаємодіяти з органами державної влади не лише в питаннях популяризації третейських судів, але й задля зміни ставлення до третейського судочинства як до конкурента державних судів». Голова Союзу юристів України, голова Постійно діючого третейського суду при Союзі юристів України Валерій Євдокимов відзначив, що сьогодні необхідно чітко вказати у законі не лише права й повноваження третейських суддів, але й їхню відповідальність за прийняті рішення. Адже третейські суди повинні мати авторитет у суспільстві, щоб їхні рішення втілювалися в життя. Пан Євдокимов підкреслив, що третейський суд має бути прикладом для державного судочинства, де, і це ні для кого не секрет, будь-яку судову справу можна купити за гроші. Тривалою була дискусія з приводу внесення змін і доповнень по Положення про Третейську палату України. Доповідав і відповідав на запитання перший заступник голови ТПУ, голова Постійно діючого третейського суду при ВГО «Спілка третейських суддів України» Юрій Михальський. Після дискусії учасники З’їзду дійшли згоди, що Положення про ТПУ в новій редакції можна прийняти за основу з урахуванням зауважень. Іще одним пунктом порядку денного було переобрання керівництва ТПУ, адже Закон України «Про третейські суди» передбачає виключне право з’їзду третейських суддів переобирати очільника ТПУ кожні три роки. Щодо обрання голови Третейської палати було вирішено застосувати рейтингову систему голосування – делегати голосують за кожну кандидатуру з попередньо затвердженого З’їздом списку, а переможцем стає той, за кого проголосувало найбільше. Результати голосування були оголошені майже одразу. Найбільше голосів набрав Юрій Михальський. Цікаво, що перед початком голосування Валерій Євдокимов висловився категорично проти зміни керівника самоврядного органу. А під час З’їзду декілька разів звучала теза, що «іноді слід жорсткіше підходити до вирішення тих чи інших питань у сфері діяльності третейських судів». Тож новообраному голові всі карти в руки, щоб протягом трьох років виправдати довіру 45 делегатів, які його підтримали. Хотілося б, щоб у новообраного легітимного голови ТПУ було якомога більше витримки й наснаги, адже роботи він матиме непочатий край. Крім того, З’їзд обрав Ревізійну комісію ТПУ, до складу якої увійшли Олександр Перегуда (Постійно діючий третейський суд при ВГО «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів»), Михайло Вайншельбом (Постійно діючий Третейський суд при Товарній біржі «Рівненська міжрегіональна агропромислова біржа «Прайс-Агро»), Едуард Книшенко (Постійно діючий міжрегіональний третейський суд при Асоціації «Українська третейська організація підприємств та фінансових установ»)