Відчуження земельних ділянок задля суспільних потреб

18 березня цього року в першому читанні було прийнято проект Закону України № 3682 «Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності». Потреба в прийнятті такого закону обумовлена необхідністю врегулювання правовідносин, коли йдеться про реалізацію проектів загальносуспільного значення і з огляду на Євро-2012. Питання, які регулює згаданий законопроект, потенційно привабливі для корупційних схем і зловживань. А тому його положення мають бути максимально чіткими, щоб не було можливостей двозначно трактувати основні визначення.   Суспільні потреби, які вони? Уже в ст. 1 Законопроекту зустрічаємося з невиправдано нечіткими визначеннями термінів «суспільна необхідність» і «суспільні потреби». Ними визначаються, відповідно, обумовлена загальнодержавними інтересами нагальна необхідність, для задоволення якої припускається примусове відчуження земельної ділянки, і потреби в земельних ділянках для задоволення інтересів держави чи територіальної громади. Законопроект не дає відповіді на питання, у чому конкретно можуть полягати такі інтереси, причому має бути вичерпний перелік підстав. Звертає на себе увагу положення п. 2 ст. 9 проекту закону, згідно з яким сільські, селищні, міські ради приймають рішення про викуп земельних ділянок для таких суспільних потреб, як розміщення будівель, споруд й інших виробничих об’єктів комунальної власності. Зрозуміло, що будь-яку будівлю можна підвести під таке визначення, а суспільними потребами може бути що завгодно. У такий спосіб можна прийняти рішення про будівництво магазину, майстерні, громадської вбиральні чи пункту прийому склотари. І хоча ч. 2 ст. 12 проекту закону передбачає, що викуп земельної ділянки можливий лише за згодою її власника, цю норму можна обійти.   А компенсація яка?! Ще одним «вузьким місцем» є визначення суми для відшкодування власникам або надання іншої земельної ділянки. Як свідчить недавній досвід власників земельних ділянок на Русанівських садах, повз які має пройти метро на Троєщину, суми компенсації, запропоновані владою, неадекватно низькі, а запропоновані земельні ділянки малопридатні для будівництва і, крім того, не можуть бути приватизовані. Не вирішується належним чином це питання й у пропонованому законопроекті. Згідно зі ст. 5 проекту закону вартість земельної ділянки, яка відчужується або передається у власність замість відчуженої, визначається за договором на підставі її експертної грошової оцінки. При цьому згідно з ч. 5 цієї ж статті суб’єкти оціночної діяльності для проведення такої оцінки визначаються органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування. Зрозуміло, що в багатьох випадках об’єктивність такої оцінки викликатиме запитання.  Правий той, хто сильний, але… не завжди! Світовий досвід вирішення питання відчуження земельних ділянок для суспільних потреб різний. Є недавній негативний досвід Китаю, де під будівництво об’єктів для проведення Олімпіади оперативно зносилися цілі квартали з виплатами символічних компенсацій і ув’язненням незгодних. Є досвід Росії, де у зв’язку з проведенням Олімпіади-2014 у Сочі були прийняті федеральні закони «Про проведення Олімпійських ігор» і «Про корпорацію з будівництва олімпійських об’єктів», у відповідності до яких державою передбачено особливий порядок викупу й примусового вилучення земель. При цьому власник має два місяці на роздуми з моменту надання йому проекту договору з зазначеною ціною за оцінкою державної компанії. Є й позитивні приклади, зокрема американський, коли маршрути магістралей відхиляються від запланованих з огляду на незгоду власників продавати землю, навіть за ціну, яка перевищує ринкову.