Кому заважає Наливайченко?

Останнім часом у засобах масової інформації досить активно обговорюється факт затримання охоронцями лідера партії «Родина» Ігоря Маркова трьох офіцерів СБУ. Оскільки інцидент відбувся під час виконання співробітниками СБУ службових обов’язків, то це вимагає адекватної реакції органів прокуратури і, можливо, Міністерства закордонних справ (в залежності від результатів розслідування). Загальновідомо, що активісти партії «Родина» систематично проводять антиукраїнські акції, а тому українська спецслужба виявляє особливу зацікавленість цією організацією. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Службу безпеки України», серед основних завдань СБУ є виявлення, попередження, припинення й розкриття злочинів проти миру й безпеки людей, захист державного суверенітету й конституційного ладу України. І те, що співробітники спецслужби вели зовнішнє спостереження за діями людей, які становлять потенційну небезпеку для української держави, є цілком нормальним. Так діють спецслужби всіх країн світу. Тому законність дій співробітників СБУ у цьому випадку є очевидною. Разом із тим, слід звернути увагу на незаконність дій охоронців офісу партії «Родина». Після того, як співробітники СБУ пред’явили службові  посвідчення, дії осіб, які застосували силу, є протиправними й містять ознаки злочинів, передбаченних ст. 343 (втручання в діяльність працівника правоохоронного органу) і ст. 345 (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу) ККУ. Як правило, оцінку діям осіб, які вчинили насилля по відношенню до представників правоохоронних органів, дають відповідні органи прокуратури й суду, однак щодо конфліктної ситуації, яка виникла між представниками партії «Родина» і співробітниками СБУ, усе значно складніше. Загальновідомо, що партія «Родина» виступає як проросійська політична сила, і спровокований між цією партією й спецслужбою конфлікт був спрямований на погіршення україно-російських відносин. І це вже не вперше. Йдеться насамперед про рішення Тверського суду міста Москви, який вийшов за межі своїх процесуальних повноважень, ухваливши рішення про стягнення з голови СБУ в рамках цивільного позову на користь депутата Держдуми Росії 300 000 тис. російських рублів. Замовний характер цього рішення є очевидним, оскільки таке рішення російський суд міг винести лише тоді, коли Україна була б суб’єктом Російської Федерації. Оскільки Україна є суверенною державою, то юрисдикція органів судової влади іншої країни на її територію не поширюється. Крім того, вищі посадові особи іноземних держав користуються судовим імунітетом, і тому Тверський суд м. Москви взагалі не мав права приймати до свого провадження справу за позовом депутата Держдуми Росії до голови СБ України. Отже виникає питання – проти кого спрямовані такі дії? Безпосередньо проти голови СБУ Валентина Наливайченка, який когось не влаштовує як керівник української спецслужби, чи проти державного суверенітету України? Однозначної відповіді на це питання поки що немає, і щоб її отримати, потрібно добре попрацювати й МЗС, і Службі зовнішньої розвідки, і СБУ, і прокуратурі.