Нестандартний підхід – головне в юриспруденції

Виявляється, тоді як всі навкруги говорять про фінансову кризу й намагаються якось вижити та втриматися на плаву, є потужні вітчизняні компанії, котрі і в цей складний час працюють на перспективу, розвиваються, розширюють свій бізнес. Так, у травні 2009 р. флагман вітчизняного пивоваріння – ЗАТ «Оболонь» – відкрив на Хмельниччині найсучасніший в Україні завод із виробництва солоду, залучивши для цього понад 100 млн доларів інвестицій. Над цим грандіозним проектом працювала команда фахівців, серед яких були, звісно, і юристи компанії. Про ці та інші завдання головного юрисконсульта підприємства ПТ попросив розповісти начальника юридичного відділу, заступника директора з безпеки ЗАТ «Оболонь» Андрія Вітченка: – Пане андоію, скільки юристів працює в юридичному відділі корпорації, чим вони займаються? – На сьогодні працюють шість юристів та один помічник, я восьмий. Юристи займаються всім, що так чи інакше стосується питання існування та функціонування корпорації. Я не говорю – заводу, тому що завод – це те, що ви бачите в Києві. Насправді «Оболонь» – це велика корпорація, яка має у власності ще декілька заводів, декілька підприємств. Тобто юристи обслуговують «Оболонь» і питання всієї корпорації, займаються юридичною роботою – договірною, претензійною, позовною, спілкуються з контролюючими органами. – Чи змінилася робота юридичного відділу у зв’язку з фінансовою кризою? – Криза вплинула на нашу роботу, але не можу сказати, що вона змінилася кардинально. Ми виконували свою роботу за різними напрямами. Тепер у нас відбувся перерозподіл: те, чим ми раніше займалися більшу частину часу, на сьогодні стало менш важливим, а більш важливим – те, на що раніше звертали менше уваги. Юристи як працювали, так і продовжують працювати, до того ж роботи побільшало. – Які напрями роботи стоять сьогодні на першому плані? – Досить серйозна робота з банками – кредитні відносини, тобто реструктуризація кредитних зобов’язань. На другому плані стоїть робота з нашими боржниками. Якщо раніше ми могли когось кредитувати, то тепер ставимо жорсткіші умови стосовно термінів відстрочення платежів, умов надання товарного кредитування. Досить гостро стоїть питання спілкування з контролюючими органами – їх дуже багато, і всім хочеться багато грошей. Інколи нам вдається пояснити ситуацію, а інколи питання вирішується лише через суд. – Зараз активно обговорюють підвищення акцизів, зокрема і на пивну продукцію. Як ви прокоментуєте спроби уряду поповнити бюджет за рахунок виробників? – Такі речі шкодять загалом. Так, можливо, до виборів їм вдасться «пощипати курку», але це буде вже востаннє. Не можна навантажувати підприємства податковим пресом у період фінансової кризи. Чомусь усі розумні уряди, навпаки, пом’якшують податковий прес, зменшують обсяги перевірок, тобто всіляким чином не заважають підприємству працювати і не обдирають його тоді, коли воно і так знаходиться у важкому стані. У нас же все навпаки. – Розкажіть, будь ласка, про цікаві прецеденти, справи, якими зараз займається юридичний відділ. – Виграних справ багато, цікавих – теж. Для мене цікаві справи – великі, серйозні, про які можна розповідати кілька годин. Компанія «Оболонь» побудувала у Хмельницькій області в чистому полі сучасний завод. Там працювали фахівці різних напрямів, зокрема і юристи. Ми взяли великі кредити та за рахунок них збудували завод у той час, коли в Україні багато чого рушиться, розвалюється. Оце подія, яка характеризує компанію, її потужність, а також її фахівців, зокрема юристів. Ми підключалися до дуже багатьох юридичних дій, правочинів, які стосувалися будівництва цього заводу, – це були і кредитні відносини, і відносини застави, страхування, будівництва, земельні. І нам це було дуже цікаво. Можливо, ви очікуєте від мене інформації про великі судові процеси – вони дійсно є. Цікаві процеси зараз ідуть з контролюючими органами. Наприклад, нещодавно виграли справу в апеляційному суді – оскаржили рішення податкової на 2 млн грн. – Чи доводиться вашій компанії користуватися послугами юридичних фірм? – Майже ні, це трапляється вкрай рідко. Інколи, з дуже нестандартних питань, ми консультуємось у працівників великих юридичних фірм. Але загалом фаховий рівень юристів нашої компанії досить високий. – Багато юристів працюють на підприємстві по п’ять-сім років. Чи можна говорити про справжню команду фахівців? – Так, це дійсно команда. Вона вирішує багато питань. Не можна сказати, що Вітченко – найрозумніший у компанії, ні. У мене непогано виходить вислухати думки інших, пропускати їх через себе, аналізувати, враховуючи мої знання та досвід, і приймати рішення, але це не означає, що прийняте рішення буде моїм, інколи це рішення моїх підлеглих. У цьому, на мій погляд полягає успішність керівника – ти повинен вислухати думку підлеглих, навіть якщо вона на перший погляд здається фантастичною. Треба вміти наступити на своє «Я», розуміти, що всі помиляються і ти теж можеш помилитися. Дуже люблю і дуже поважаю нестандартні підходи. На мій погляд, це майже найважливіше в юриспруденції. Відкрити закон чи кодекс і читати його вміють усі, але треба вміти читати між рядків, і це «між рядків» з різних законодавчих актів треба вміти скласти до купи та застосувати для даних правовідносин. Лише нестандартний підхід – той, якого не очікує супротивник. – Скажіть, який стиль керівництва ви використовуєте? – Лише демократичний. Юристи за духом вільні художники. Вони не повинні виконувати роботу як роботи. Юристи повинні думати головою та викладати на папері те, що вони пропускають через свій мозок. Максимально намагаюся дати їм волю, у розумних межах. Якщо авторитаризму багато, це завжди погано, а якщо його трохи, у міру, то це досить непогано. – Ви згадали про вміння юриста читати між рядків. Нещодавно вступив у дію новий Закон «Про акціонерні товариства» – настільна книга корпоративного юриста. Що цікавого ви прочитали в ньому між рядків? – Там багато цікавого. Я зараз готую своє бачення деяких проблемних моментів цього закону для нашої ради та вищого менеджменту, для президента компанії. На мій погляд, цей Закон досить сучасний. Він навіть випереджає розвиток корпоративних відносин в Україні, адже ми знаходимося ще десь у минулому столітті. Я вважаю, що цей Закон протягом декількох років наблизить корпоративні відносини в Україні до більш сучасних, європейських. Цей Закон – локомотив, який витягне нас із минулого століття. Для юристів, особливо корпоративних, відкривається широке поле для діяльності. Протягом двох років перехідного періоду, з одного боку, буде досить цікаво, а з іншого – досить важко. – На будь-якому підприємстві юристові доводиться займатися питаннями трудового права. Які у вас виникають питання в цій галузі? – Питання трудових відносин непрості, у першу чергу тому, що трудове законодавство, на мій погляд, відірване від трудових процесів, які взагалі існують у державі. У деяких випадках трудове законодавство гальмує розвиток підприємництва в Україні, м’яко кажучи, не зовсім відповідає сучасним українським реаліям, пов’язаним із трудовим процесом. Є в нас і трудові спори, їх небагато порівняно з іншими підприємствами й українською судовою практикою в галузі трудового законодавства. Нам не вдалось їх уникнути, оскільки і в нас були деякі скорочення, хоча й незначні. На 99 % вони пройшли успішно, у цей складний час нам вдалося уникнути трудових конфліктів. Але існує один відсоток, у якому нам не вдалося уникнути спорів. Це небагато, адже проблеми в трудових відносинах є у всіх. Тим більше що в нас декілька тисяч працівників, лише на головному заводі їх близько 2,5 тис. Не можна створити ідеальні трудові правовідносини для всіх. На сьогодні в нас є два чи три судові процеси на все підприємство – це дуже мало. – Чим ви займаєтесь у вільний від роботи час, як відпочиваєте, чи маєте хобі? – У мене було багато хобі. Так чи інакше всі вони були пов’язані з екстримом, але на сьогодні залишилося два – парапланеризм і кайтсерфінг. Я вже дев’ять років займаюся парапланеризмом. На сьогодні я входжу до збірної команди України, беру участь у багатьох міжнародних змаганнях. Це для мене і спорт, і відпочинок. Я цілий тиждень досить напружено працюю, а потім у вихідні чи свята беру параплан і їду літати. Під Києвом є декілька місць, де можна літати. А коли вихідних кілька, я можу дозволити собі поїхати чи то в Крим, чи то в Карпати, туди, де є гори. Параплан – це надлегкий літальний апарат, без двигуна, який чимось нагадує сучасний парашут. Він літає виключно за рахунок використання висхідних потоків повітря – треба знайти цей потік, обробити його, забратися під хмарину і потім гуляти між хмаринками.   Розмову вела Лариса Бардаченко
«Правовий тиждень»