Про схеми рейдерських атак…

У липні «Київський медіа холдинг» провів круглий стіл на тему «Рейдерство в Україні: учасники, замовники, способи протидії». Фахівці обговорили сучасний стан рейдерства в Україні, дали оцінку діяльності законодавців, спрямованої на боротьбу з цим явищем, і поділилися власним досвідом з цього питання. Минулого року до чинного законодавства було внесено низку змін, які, на думку експертів, суттєво утруднюють втілення в життя рейдерських схем. Тепер вже не можна отримати в Західній України рішення районного суду щодо власності, яка знаходиться, наприклад, у Донецьку. Але це спричиняє появу нових схем. Слід пам’ятати, що спеціалісти компаній, які займаються недружніми поглинаннями, завжди на крок попереду тих, хто реагує на ці схеми. Популярні схеми рейдерства Складно віддати першість якійсь рейдерській схемі. У осіб, що складають плани захоплення активів суб’єкта господарювання, є особливий підхід до кожного підприємства. Водночас юристи запевнили, що найпопулярніших схем декілька. «Набуло масовості поновлення фізичної особи на посаді, тобто використання трудових відносин», – зауважив Андрій Семидідько (на фото 1), голова Антирейдерського союзу підприємців України. Особа отримує потрібне для неї рішення суду, обіймає одну з керівних посад на підприємстві і може вирішувати долю його майна. В умовах правового нігілізму в державі за практичного невтручання правоохоронних органів або за їхньої безпосередньої участі цю схему рейдерства широко застосовують на практиці. «Більше того, відомі ціни на «послуги» спецпідрозділів МВС – «Беркута» та «Грифона», – додав голова Антирейдерського союзу. – Існує прейскурант на порушення кримінальної справи щодо працівників приватної охоронної фірми при підприємстві, на зняття державної охорони тощо». За словами пана Семидідька, органи МВС, СБУ та прокуратури фактично стали інструментами для обслуговування рейдерів. Виконавчий директор ЮК «Дорофєєв, Скуратовський і Партнери» Андрій Скуратовський (на фото 2) розповів про рейдерські схеми, які вже можна назвати класичними. Так, якщо метою рейдерів є акціонерне товариство, вони просто купують Реєстр акціонерів. «Від реєстратора до рук фізичних або юридичних осіб потрапляє копія Реєстру, – розповідає пан Скуратовський. – Ці особи роблять пропозиції акціонерам і купують невеликий пакет акцій ВАТ або ЗАТ. Після цього новий акціонер ініціює судовий процес. Отримуючи рішення суду, рейдер блокує роботу підприємства і адміністративним шляхом вводить до нього свій менеджмент. Залишається виготовити печатку, ідентичну оригінальній. А стара печатка просто «губиться». Зрештою питання про притягнення когось до кримінальної відповідальності й експертну ідентифікацію печатки не постає взагалі. Таким чином, нові власники, жертвуючи невеликими коштами, отримують повний контроль над підприємством». Є і схеми, які можна застосовувати до ТОВ. На перших стадій підробляють протокол загальних зборів (які можуть вирішувати будь-які питання, зокрема щодо уступки частки в статутному капіталі товариства) та заяву учасника про вихід з товариства. Ці «документи» реєструють на третю особу, якої взагалі не існує. Вона продає свою частку статутного капіталу фізичній або юридичній особі. «Від останнього покупця приходять представники, які говорять, що вони є учасниками товариства, і беруть управління підприємством на себе, – повідомив пан Скуратовський. – Потім вони збувають активи суб’єкта господарювання і залишають підприємство». Про іншу схему розповіла адвокат АО «Волков Козьяков і Партнери» Леся Ковтун. «Міноритарний акціонер вимагав інформацію про діяльність товариства за трирічний період, – згадує пані Ковтун. – А отримавши відмову, звернувся до суду. Суд, своєю чергою, постановив задовольнити вимоги акціонера». Після цього за ст. 382 Кримінального кодексу України на керівника підприємства може бути порушена кримінальна справа. Об’єкт рейдерського захоплення стає жертвою перевірок ДКЦПФР, які супроводжуються виїмкою документів. Це паралізує діяльність суб’єкта господарювання. «Паралельно з цим подаються позови про оскарження додаткової емісії акцій, яка була, скажімо, три-чотири роки назад», – додала адвокат. Це призводить до зупинки підприємства. Слід відзначити, що ця рейдерська схема була популярною до набуття чинності новим Законом України «Про акціонерні товариства». Цей нормативно-правовий акт містить чіткий перелік інформації, яку може вимагати акціонер, і порядок її отримання. Рейдерство і недружнє поглинання «Не всі розрізняють поняття діянь, які мають ознаки кримінального злочину і за які передбачено санкції в ККУ, та недружнього поглинання, яке є формою ведення бізнесу, – зауважив під час круглого столу Олександр Серебряков, партнер ЮК Arzinger. – Є компанія-агресор і компанія-ціль, яка не хоче бути «їжею», але її поглинають проти її волі». За словами пана Серебрякова, не слід плутати ці поняття. «Де написано, що заборонено купувати борги і пред’являти їх до оплати у зручний для компанії-агресора і в незручний для підприємства момент?» – запитав він присутніх. У цьому разі мова може йти про звичайну господарську діяльність і нормальний економічний процес недружнього поглинання. «Це – економіка», – наголосив юрист. Безперечно, зважаючи на вітчизняну специфіку ведення бізнесу, в Україні все доводиться до крайнощів. Особи, що спеціалізуються на недружніх поглинаннях, використовують інструментарій, який почасти можна кваліфікувати за нормами ККУ. Швидкість реагування держави характеризує її здатність боротися з такими негативними явищами. Водночас, говорячи про рейдерство, слід чітко розуміти: мова йде про злочинців або про тих, хто займається недружніми поглинаннями. «Неправильно говорити, що компанія, яка купує іншу проти її волі, вчиняє злочин, – переконаний партнер ЮК Arzinger. – На вільному ринку має виживати сильніший. Якщо ж дотувати слабких, на ринку будуть слабкі гравці». Але відрізнити недружнє поглинання від рейдерства в Україні важко. «За три роки наша організація проаналізувала більше 7 тис. захоплень підприємств, – зазначив Андрій Семидідько. – Кількість «чистих» поглинань (без підроблених рішень судів або адміністративних органів, без психологічного тиску на керівників компаній) за цей період можна порахувати на пальцях однієї руки». Замість висновків Рейдерство стало головним болем українського бізнесу. Навіть зміни до чинного законодавства не становлять для цього явища серйозної проблеми. Але, як говорить народна мудрість, клин клином вибивають. За словами Андрія Семидідька, через фінансову кризу рейдери втратили інтерес до більшості підприємств. Адже, незважаючи на параліч їхньої діяльності, власнику потрібно витрачати кошти на комунальні послуги, заробітну плату працівникам тощо. Тому суб’єкти господарювання поки можуть зітхнути з полегшенням. ДО РЕЧІ…  На розгляд юридичної спільноти запропонували документ, який вносить зміни до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» (див. «ПТ» № 22 (148) від 2 червня 2009 р. і № 23 (149) від 9 червня 2009 р.). Однак, як виявилося, не всі налаштовані оптимістично щодо цього законопроекту. Коментар фахівця  Щодо законопроекту, який унеможливлюватиме ліквідацію підприємства як підставу для захоплення його активів Олег ВИСОЧИНСЬКИЙ,
партнер ЮПФ «Грищенко та Партнери» – На мою думку, цей проект закону не вирішує проблеми, на які націлювалися його автори. Більше того, запропоновані зміни до ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» спричинять результат, протилежний тому, якого прагнули розробники документа. Автори законопроекту пропонують, щоб суд, виносячи рішення про припинення юридичної особи, надавав не менше 120 днів для призначення її вищим органом управління ліквідаційної комісії. А якщо вищий орган управління юридичної особи цього не зробить, суд самостійно призначатиме ліквідаційну комісію, враховуючи думки юридичної особи, її учасників і позивача у справі. З цього приводу слід зауважити таке. По-перше, розглянувши справу про припинення юридичної особи та прийнявши відповідне рішення, суд згідно з чинним Господарським процесуальним кодексом України не може повернутися до питання про формування ліквідаційної комісії, переглянути своє рішення чи прийняти додаткове. Отже, зацікавленій особі доведеться звертатися до суду з новим позовом, вимагаючи формування ліквідаційної комісії. Автори законопроекту пропонують такій особі залучити до справи всіх учасників товариства, щоб суд міг вислухати їхню думку щодо формування персонального складу комісії. Але їх може бути десятки й сотні, і незалучення хоча б одного учасника стане підставою для скасування рішення. Крім того, це дозволить затягувати розгляд справи про формування ліквідаційної комісії, подавати апеляційні та касаційні скарги тощо. По-друге, не слід забувати, що більшість подібних справ ініціює податкова, а відсоток «рейдерських» справ з використанням механізму ліквідації підприємства вкрай незначний. Якщо суд задовольнить законні вимоги податкової і ліквідує юридичну особу з підстав, передбачених ч. 2 ст. 38 згаданого Закону, яким чином органи податкової служби моніторитимуть призначення вищим органом управління ліквідаційної комісії та вирішуватимуть питання про повторне звернення до суду з цього приводу? Хіба це належить до повноважень податкових органів? По-третє, навіть якщо вищий орган управління прийме рішення про створення ліквідаційної комісії, будь-який учасник юридичної особи зможе оскаржити його, що призведе до затягування ліквідаційної процедури. Отже, з моменту винесення судового рішення про припинення юридичної особи до моменту формування ліквідаційної комісії може минути декілька років, що, на мою думку, абсолютно неприйнятно. Щоб вирішити проблему формування ліквідаційної комісії, на мою думку, достатньо було б передбачити у ст. 38 Закону низку спеціальних вимог. Тоді, призначаючи ліквідаційну комісію, встановлюючи строк і порядок її роботи, суд або державний реєстратор враховуватимуть вимоги щодо її персонального складу.