Настав час великих змін

Світова фінансова криза загострила проблеми у сфері антимонопольного законодавства. Українці окрім звичних картельних угод між великими постачальниками нафти і, відповідно, нелогічних цін на бензин відчули на собі майже подвійне підвищення цін на медичні препарати, одночасні скачки цін у провідних мережах супермаркетів тощо. Регіональні зрізи антимонопольних розслідувань свідчать, що антиконкурентні змови вже прижилися серед зернотрейдерів, виробників цукру та власників заправних станцій. Тривалий час вітчизняне антимонопольне законодавство не відрізнялося високою ефективністю, хоча саме на його основі були здійснені важливі заходи щодо демонополізації економіки та формування конкурентних відносин. Це пояснюється тим, що донедавна антимонопольне законодавство ставило перед собою завдання, які концептуально відрізняються від завдань сучасного конкурентно-правового регулювання національної економіки. Як переломити ситуацію у сфері антимонопольного законодавства в Україні? На це запитання намагалися відповісти учасники круглого столу «Антимонопольне законодавство: проблеми і шляхи їх вирішення», який відбувся 20 серпня 2009 р. у прес-центрі ІА «ЛігаБізнесІнформ». На початку заходу перший заступник голови Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ) Юрій Кравченко окреслив коло проблем, пов’язаних із забезпеченням державного захисту конкуренції в підприємницькій діяльності та поділився останніми розробками АМКУ щодо посилення антимонопольного законодавства. АМКУ на своєму засіданні схвалив основні підходи до вдосконалення системи захисту економічної конкуренції. За словами пана Кравченка, у документі, який АМКУ направив на узгодження до профільного комітету ВР, напрями вдосконалення конкурентного законодавства поділені на три групи: питання, які стосуються правозастосовної діяльності, питання дозвільного характеру (дозволи на концентрацію, узгоджені дії тощо) і питання взаємодії з іншими державними інститутами, у першу чергу з держрегуляторами. Адвокат і партнер ЮФ «Спенсер і Кауфманн» виокремила такі проблеми антимонопольного законодавства, як: низькі вартісні показники учасників концентрації, при досягненні яких останні змушені звертатися до АМКУ за дозволом на концентрацію; відсутність нормативного документа, який встановлював би порядок визначення розміру штрафів за порушення у сфері законодавства про захист економічної конкуренції; законодавча невизначеність підвідомчості спорів, пов’язаних з оскарженням рішень АМКУ. Партнер ЮФ «Астапов Лойерс» Олег Мальський вважає справжнім суспільним злом і «раком» економічної системи картельні змови. «Досвід інших країн вказує на те, що боротьба з картелями може бути ефективною, особливо за умови системного та комплексного застосування спеціальних методів і механізмів, які можна поділити за такими напрямами: загроза застосування суворих санкцій (потенційно високі адміністративні штрафи, що накладаються на учасників картельної змови – юридичних осіб, а також кримінальна відповідальність) і стимулювання розкриття картельних змов (звільнення від відповідальності в разі добровільного розкриття картельної змови, винагорода третім особам за повідомлення про існування такої змови)», – зазначив пан Мальський. Говорячи про тенденції ринку, керуючий партнер ЮФ Arzinger Сергій Шкляр зауважив, що через суттєве скорочення інвестиційної діяльності в Україні послуги з отримання дозволів на концентрацію стали менш популярними. Водночас економічні умови породили жорсткіші методи конкурентної боротьби та, відповідно, збільшили кількість випадків недобросовісної конкуренції, антиконкурентних узгоджених дій і зловживань монопольним становищем. Натомість радник ЮФ «Саєнко Харенко» Дмитро Тараник зауважив про свідоме дотримання українським і іноземним бізнесом вимог українського антимонопольного законодавства. У цьому контексті він згадав три тенденції, що існують в АМКУ. «Перша тенденція – «близькість до людей». Щодо АМКУ це означає близькість до бізнесу та розуміння його нагальних потреб. Другою тенденцією, яка сприяє взаєморозумінню бізнесу й АМКУ, є відвертість останнього. Нарешті, третьою є тенденція до збільшення розміру штрафів АМКУ, що їх останнім часом накладають як на українські, так і на іноземні компанії», – повідомив пан Тараник. Він також додав, що це позитивно позначилося на динаміці розвитку високопрофесійних юридичних послуг у сфері антимонопольного законодавства. Причому попит на якісні послуги у сфері антимонопольного законодавства збільшується навіть у період світової фінансової кризи. Коментарі учасників Партнер ЮФ «Салком», к.ю.н., член Ради некомерційного партнерства «Сприяння розвитку конкуренції в країнах СНД» Олексій КОТ: – 18 грудня 2008 р. до Закону «Про захист від недобросовісної конкуренції» було внесено низку змін, що по-новому визначили механізми захисту і саме поняття «недобросовісна конкуренція». Одним з найважливіших кроків стало внесення недобросовісної реклами до переліку дій, заборонених законом. Зокрема, ст. 15¹ Закону говорить: поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб’єктом господарювання, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб’єкта господарювання. Безумовно, встановлення відповідальності за недобросовісну рекламу відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції має позитивно позначитися на загальному стані конкуренції в Україні. Але нововведення спричинили й низку проблем, пов’язаних із реалізацією норми ст. 15¹. Так, Закон України «Про рекламу» встановлює, що контроль за дотриманням законодавства про рекламу здійснює спеціально уповноважений орган у сфері захисту прав споживачів (Держспоживстандарт), крім випадків, коли відповідні дії належать до компетенції АМКУ. Однак ані Закон «Про рекламу», ані Закон «Про захист від недобросовісної конкуренції» не передбачає чіткого розмежування повноважень цих двох органів. На практиці суб’єкт господарювання може бути притягнутий до відповідальності за одну дію двічі – Держспоживстандартом за порушення законодавства про рекламу і АМКУ за порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Однак цей підхід суперечить одному з основних принципів права, закріпленому у ст. 61 Конституції України: ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Утім, існує й інша крайність, коли суб’єкт господарювання намагається взагалі уникнути відповідальності, посилаючись на відсутність компетенції в Держспоживстандарту або АМКУ. Перший заступник голови АМКУ Юрій КРАВЧЕНКО: – Україна потребує чіткого формулювання підходів і процедур, які стосуються збору доказів у справах, що їх розглядають органи АМКУ. Один із варіантів вирішення цього завдання – внесення змін до чинного законодавства щодо встановлення кримінальної відповідальності фізичних осіб, які вступили в картельну змову. За допомогою кримінального процесу можна організувати вилучення доказів. До речі, криміналізацію означеного діяння передбачає проект закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за антиконкурентні узгоджені дії» № 3577, прийнятий ВР 3 червня ц.р. у першому читанні. Зокрема, антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін (тарифів) реалізації або придбання товарів (робіт, послуг), розподілу ринку, обмеження, у тому числі припинення виробництва товарів (виконання робіт, надання послуг), реалізації або придбання товарів (робіт, послуг), пропонують карати штрафом від 1 до 5 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до шести років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Водночас, на моє переконання, українське суспільство ще не готове до введення кримінальної відповідальності за створення картелів. Тому, враховуючи можливі труднощі із прийняттям означеного законопроекту, АМКУ розробляє інший проект закону. Він передбачає внесення змін до деяких нормативних актів щодо забезпечення доказів у справах, які розглядаються органами АМКУ. У цьому проекті чітко визначаються основні принципи провадження у справах; конкретизуються причини для початку розгляду справи, визначаються правовий статус фахівця і особи, яку притягують до участі у справі. Крім того, новий проект має на меті врегулювати порядок здійснення уповноваженими особами АМКУ таких процесуальних дій, як відбір пояснень, проведення опитів, виїзних перевірок, обшуків в офісах і транспортних засобах суб’єктів господарювання.