У спорі народжується істина

Пригадуєте дитинство – як мріяли стати космонавтом, капітаном підводного човна, актором чи лікарем? Проте далеко не всім дитячим мріям судилося справдитись. Погано це чи добре – сказати складно. Ось і Мирослава Щербакова в дитинстві мріяла стати інспектором карного розшуку, а зараз ця чарівна жінка обіймає посаду керівника юридичного відділу приватного підприємства «Баядера» і зовсім не шкодує, що мрія так і не втілилась у життя. – Пані Мирославо, розкажіть, будь ласка, де ви здобували юридичну освіту? – Юридичну освіту я здобула в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. Усе своє дитинство мріяла стати інспектором кримінального розшуку, боротися зі злочинними елементами заради добра та справедливості. Тому свідомо обрала юридичний факультет. З кримінальним розшуком не склалося, але я здобула освіту, яка дозволяє мені працювати й отримувати задоволення від того, що я роблю. – Чи не шкодуєте, що не довелося працювати в карному розшуку? – Ні, не шкодую. Моє уявлення про карний розшук формувалося завдяки інформації, яку я отримувала із книжок, що виходили в Радянському Союзі («Петрівка, 38», «Інспектор Лосєв», «Іде розшук», «…Із багатьма невідомими» тощо). Практика ж у судових органах та органах прокуратури, яку я проходила після другого та третього курсів університету, дала зрозуміти, що книжки і реальність – не одне й те саме, а ситуація, яка склалась у слідчих органах, – явно не об’єкт моїх дитячих мрій.   – Яку посаду ви зараз обіймаєте? – Я керівник юридичного відділу приватного підприємства «Баядера», що займається оптовою та роздрібною торгівлею лікеро-горілчаними виробами. Дистриб’юторська мережа компанії налічує 27 філій по всій Україні. Структура, у якій я працюю, становить великий холдинг, основними напрямами діяльності якого є виробництво та реалізація алкогольних напоїв.   – А як розвивалася ваша кар’єра у сфері юриспруденції? – Ще студенткою юридичного факультету я почала працювати в органі виконавчої влади та отримала статус державного службовця 10-го рангу. Робота в державній структурі виявилася для мене, як для юриста-початківця, досить корисною: по-перше, привчила до дисципліни, дала зрозуміти, що я вже не студент, який вільно розпоряджається своїм часом, навчила відповідально ставитися до виконання службових обов’язків. Але були й негативні моменти, головним з яких є те, що ти стаєш вузькопрофільним фахівцем і не маєш можливості розвиватися в інших галузях юриспруденції. Потім мені запропонували спробувати себе в комерційній структурі. Відверто кажучи, починати було дуже важко: не вистачало навичок і досвіду роботи на підприємстві торгівлі. Але завдяки дружній підтримці колективу компанія розвивалась, і я разом з нею. Коли була повністю налагоджена робота підприємства, відпрацьовані всі механізми внутрішньої і зовнішньої взаємодії ланок, розроблені та вдосконалені договори, контракти з контрагентами, налагоджений внутрішній документообіг, створений юридичний відділ, який забезпечував юридичну підтримку і супровід господарської діяльності, треба було рухатися далі. Через три роки після закінчення університету я здала кваліфікаційний іспит, отримала свідоцтво адвоката України та влаштувалася на роботу в юридичну компанію, де представляла інтереси не лише юридичних, але й фізичних осіб. У групі компаній «Баядера» я із 2006 р. Починала працювати в ТОВ «Баядера-Імпорт», а через деякий час була призначена на посаду керівника юридичного відділу. Робота дуже цікава, різноманітна та відповідальна.   – Зважаючи на ваш досвід, де б ви порадили розпочинати свій шлях майбутнім юристам – на державній службі чи у приватних структурах? – Раджу здобувати практичний досвід у юридичних компаніях, які не спеціалізуються на окремих категоріях справ і дозволяють спробувати себе в різних галузях юриспруденції. Зазвичай студенти, навчаючись у ВНЗ, ще не можуть визначитися з напрямом професійної діяльності або не зовсім вірно уявляють собі майбутню роботу. Якщо юристу пощастить (він потрапить до юридичної чи адвокатської компанії, його залучатимуть до розробки різних видів договорів, складання позовних заяв, участі в судових процесах), то він зможе знайти себе, зрозуміти, що саме йому подобається, у якій сфері юриспруденції він зможе принести більше користі. Непогано, на мою думку, починати юридичну кар’єру і помічником чи секретарем судді. На цій посаді теж можна здобути цінний досвід роботи, а в майбутньому – отримати почесне звання судді. – Скільки юристів нараховує юридичний відділ вашого підприємства? Чи є в них чітка спеціалізація і чи існує між ними розподіл обов’язків? – Юридичний колектив складається із семи осіб, які займаються глобальними (найважливішими) питаннями підприємства, а також з юристів структурних підрозділів і загалом налічує 28 осіб. Лише декілька юристів у нашій компанії мають чітку спеціалізацію. Це юрист з інвестиційних питань і банківського права, а також юрист з питань податкового законодавства. Я дозволяю правникам займатися питаннями, які їм цікаві, з якими вони нехай і не стикалися на практиці, але мають бажання розібратися, щоб підвищити свій професійний рівень. У нас повна демократія, і кожен може висловити свою точку зору. Адже у спорі народжується істина. – Коли ви берете працівника на роботу, що є для вас вирішальним фактором: освіта, досвід роботи чи його моральні якості? – Вирішальними факторами є бажання людини працювати, робити особистий внесок у спільну справу та підвищувати свій фаховий рівень. Ще в університеті нам казали, що все знати неможливо. Юрист повинен знати, де знайти інформацію, у якому нормативному акті чи документі є відповідь на те чи інше запитання.  – Якими справами доводиться займатися юридичному відділу компанії, яка є одним із провідних гравців на горілчаному ринку України? – Справи різні: починаючи з банального стягнення дебіторської заборгованості (торгівельним підприємствам нікуди не дітися від цієї категорії справ) і закінчуючи спорами про інтелектуальну власність. З настанням світової фінансової кризи (точніше, кризи в Україні) роботи побільшало. На особливу увагу заслуговують справи, пов’язані з неповерненням грошових коштів, а також спрямовані проти дій недобросовісних конкурентів, які намагаються заради виживання в цей нелегкий для всіх час відібрати здобутки в чесних гравців ринку.  – Якими професійними успіхами вже можете похвалитися? – Останнім часом конкурентна боротьба набирає обертів, і не всім учасникам вдається вести її чесно, не вдаючись до неправових методів. Нещодавно один із найпопулярніших брендів нашої компанії (знак для товарів та послуг) спробували привласнити. Недобросовісний конкурент використав для досягнення своєї мети всі можливі способи, у тому числі й отримання незаконних судових рішень. Суддя, який працює в районному суді загальної юрисдикції, на замовлення відомої нам особи – рейдера, грубо порушуючи закон і зловживаючи службовим становищем, безпідставно виніс ухвалу про забезпечення позову. Вона зупинила роботу величезного заводу-виробника, який належить нашій компанії, а також заборонила всім підприємствам торгівлі на території України реалізовувати нашу продукцію. Після винесення такого шокуючого рішення суддя зачинив справу у своєму сейфі і зник (за офіційною версією, взяв лікарняний). Майже два з половиною місяці ми домагалися розгляду апеляційної скарги. Нарешті, коли справу все ж таки передали до апеляційного суду, останній, взявши до уваги наші доводи, визнав дії судді місцевого суду злочинними. Апеляційний суд виніс три ухвали: одну – по суті поданої нами апеляційної скарги (ця ухвала скасувала незаконну ухвалу місцевого суду) та дві окремі, які направили до обласної прокуратури та Ради суддів. Зараз проти цього судді місцевого суду порушено кримінальну справу. – Враховуючи велику кількість справ про неповернення коштів вашому підприємству, чи доводилося вам користуватися послугами колекторських компаній? Як ви ставитеся до їхньої діяльності? – Останнім часом ця проблема досить актуальна в Україні, адже з початком фінансової кризи кількість колекторських компаній зросла навіть не в десятки, а в сотні разів. Більшість цих новостворених компаній займаються поверненням боргів банкам, це так звані збирачі проблемних кредитів (від англ. to collect – «збирати»). Щодо законності таких дій зараз ведуться гострі дебати, цій темі присвячено дуже багато публікацій у пресі та сюжетів на телебаченні. Скажу лише, що спеціального законодавчого акта, який регулював би діяльність колекторських фірм в Україні, немає. Тобто такі суб’єкти господарювання повинні діяти в межах загальних правових норм, чинних в Україні. Я працюю в комерційній структурі, тож нашими боржниками здебільшого є юридичні особи. Усі законні методи стягнення дебіторської заборгованості нам відомі. І юристи нашої компанії можуть вести ці справи в установленому законодавством порядку не гірше за інших спеціалістів. – Чи легко бути жінкою-керівником? Належність до слабкої статі допомагає чи заважає в роботі? – Бути жінкою взагалі складно, а жінкою-юристом, та ще й керівником, – утричі складніше. Пригадую такий випадок. На початку своєї трудової діяльності я прийшла в ДАІ одного з районів м. Києва реєструвати автогосподарство, оскільки підприємство придбало власний автотранспорт. Керівник ДАІ подивився на мене та каже: «Господи, ну чому до мене прислали дівчинку? Мені ж зручніше спілкуватись із чоловіками». Але вже через 15 хвилин порозуміння було досягнуто. Більше того, виявилося, що в нас багато спільних інтересів і знайомих. З цією людиною я товаришую й дотепер. Найголовніше – вміти спілкуватися з людиною, побачити в ній особистість.  – Чи маєте ви якесь хобі? Чим займаєтесь у вільний від роботи час? –  Я дуже активна людина, тому намагаюся проводити вихідні та інший вільний від роботи час якомога насиченіше та різноманітніше. Це може бути похід до театру чи кінотеатру, гра в боулінг чи картинг. А взимку я обов’язково їду в гори подихати свіжим повітрям і покататися на лижах.   Розмову вела Лариса БАРДАЧЕНКО
«Правовий тиждень»