Крок за кроком – до професійних вершин

«ПТ» запросив до розмови Оксану Дягілєву, керівника юридичного відділу МЕТРО Cash & Carry Ukraine. Пані Оксана вже два роки очолює юридичний відділ компанії, що має магазини у всіх великих містах України. А зараз ще й забезпечує на своєму підприємстві compliance – новий і перспективний напрям роботи. – Розкажіть, будь ласка, де ви здобували вищу освіту? – Першу, юридичну освіту я здобула в Київському національному економічному університеті, тоді – Інституті народного господарства. Був 1993 р., і в цьому ВНЗ тільки-но відкрився факультет правознавства. А другу вищу освіту – економічну – здобула вже в Київському національному університеті ім. Т. Шевченка. – Які чинники вплинули на вибір юридичного фаху? – Чесно кажучи, я обирала професію методом виключення того, чого не хочу робити, чим не хотіла би займатися в житті. Так і зупинилася на юриспруденції – тут потрібно вміти добре говорити, не треба вивчати математику… З часом зрозуміла, що той вибір був правильним, і працюю із задоволенням. – Яку посаду ви зараз обіймаєте? – Я керівник юридичного відділу підприємства МЕТРО Cash & Carry Ukraine. Це добре відома компанія, до складу якої входять магазини оптової торгівлі. Водночас обіймаю посаду, що називається compliance officer. Це людина, яка опікується тим, щоб діяльність підприємства відповідала не лише українському законодавству, але й загальним принципам бізнесу, як-от чесність і справедливість, а також корпоративним правилам. Наша компанія міжнародна і намагається дотримуватися не лише українських, але і європейських правил ведення бізнесу, часто суворіших. Сompliance – це відповідність законодавству та різним правилам, у тому числі і внутрішнім, які встановлює для себе підприємство. Цей напрям виник нещодавно і став активно розвиватися, після того як кілька підприємств постраждали від порушення працівниками деяких норм. – Наскільки поширена практика compliance в Україні? – Чесно кажучи, коли я починала цим займатися, не знала, чи актуальний цей напрям діяльності для України. Коли ж виступила з доповіддю про compliance, отримала реакцію, на яку навіть не сподівалася. Люди жваво обговорювали цю тему: хтось був за, хтось – проти, але ніхто не залишився байдужим. – Де ви розпочали професійних шлях і як розвивалася ваша кар’єра в юриспруденції? – Кар’єра розвивалася поступово, крок за кроком. Я почала працювати після четвертого курсу університету – у юридичному відділі податкової інспекції. Але зрозуміла, що робота в державних установах не для мене. Тому перейшла до господарських підприємств. Працювала в різних українських та іноземних компаніях. – Ви обирали підприємства різних галузей чи близькі за напрямом діяльності? – То були різні компанії. Я вважаю, що для внутрішнього юриста – інхауза – це норма. Чим би не займалося підприємство, у нього є загальний набір правничих проблем і завдань, які вирішує інхауз. А в зовнішніх юристів дуже вузька спеціалізація, і вони не можуть різко переключитися з однієї галузі права на іншу. Внутрішні ж змушені це робити, бо ніколи не знаєш, яке питання доведеться вивчати завтра. – Порівнюючи роботу у вітчизняних та іноземних компаніях, на які відмінності ви б звернули увагу насамперед? – Як це не прикро, іноземні компанії уважніше ставляться до працівників, у тому числі й до юристів, прислуховуються до їхньої думки і намагаються виконувати все відповідно до закону. Зі свого досвіду можу сказати, що українські підприємства, особливо невеликі, часом намагаються обійти правові вимоги та ризикують там, де це непотрібно. В іноземних компаніях такого не трапляється. – Скільки юристів у вашому відділі? Чи є в них спеціалізація? – У нас працюють сім осіб. Чіткої спеціалізації в них немає. Звичайно, люди намагаються займатися певним напрямом, але завжди готові зайнятись і чимось іншим, якщо буде треба. Таким чином ми намагаємося ділитися досвідом. – Чи важливо, у якому саме ВНЗ навчалися потенційні працівники? Інколи роботодавці вже в описі вакансій вказують три-чотири провідні навчальні заклади. – Ні, це не є для нас визначальним показником, наскільки я знаю. Усі закінчували різні навчальні заклади. Я також вважаю це неважливим. Те, що людина закінчила престижний університет, не обов’язково свідчить про її професіоналізм. І навпаки, випускник університету в якомусь невеликому місті може бути розумним і здібним працівником. Ми намагаємося брати на роботу людей хоча б з мінімальним фаховим досвідом. Тобто працівника треба оцінювати за результатами роботи, а не за тим, де він навчався. – Якими справами доводиться займатися юридичному відділу компанії? – Мабуть, легше сказати, чим ми не займаємося. У такій великій компанії ми маємо справу з усіма галузями права: господарським, цивільним, податковим, трудовим, митним законодавством тощо. Адже загальна діяльність підприємства пов’язана з ними усіма. Єдине, чим ми не займаємося, це кримінальні справи. – Чи доводиться вам користуватися послугами юридичних фірм? – Так, користуємось. Пошлюся на власний досвід. Спочатку я з великою недовірою ставилася до юридичних фірм. Коли керівники просили звернутися до зовнішнього юридичного радника, я сприймала це так: «Невже мені не довіряють? Хіба я поганий юрист?» Потім зрозуміла, що інколи це дуже корисно. По-перше, коли ти усвідомлюєш, що є дуже широка галузь і немає часу, щоб її вивчити, краще звернутися до зовнішнього радника, який дасть відповідь за один день, бо він спеціаліст. По-друге, коли трапляються спірні питання, у яких насправді «два юристи – три думки», є сенс запитати когось стороннього. Людина «ззовні» може побачити те, чого ти не бачиш, адже, знаходячись «всередині», деякі речі оцінюєш суб’єктивно. Є певні проблеми, до вирішення яких ми відповідно до нашої корпоративної процедури зобов’язані залучати зовнішніх юристів. Наприклад, ми робимо так, коли маємо справу із землею, нерухомістю, тобто шукаємо земельні ділянки або приміщення для нових магазинів. Чужа думка буває потрібна нам і для перевірки власної правоти. – За якими критеріями ви обираєте зовнішніх консультантів? – У нас є корпоративний консультант з питань нерухомості, який обслуговує всі підрозділи компанії на території України. А щодо інших питань, наприклад судових справ, то якщо вони трапляються десь у регіонах, нам вигідніше знайти юридичну компанію на місці. Коли ж ідеться про специфічні питання, ми шукаємо фахівця саме в цій галузі – проводимо своєрідний моніторинг: через знайомих і колег, газети й Інтернет. – Зазвичай у юридичного відділу є основний напрям роботи? – Для нас такий напрям – торгівля, тобто господарське та цивільне право. Це договори поставки, взаємовідносини з нашими клієнтами, якість товару, логістика тощо. На жаль, чимало часу займає спілкування з органами контролю. Наші магазини розташовані по всій країні. До кожного з них регулярно приходять із перевірками якісь інспектори, які в більшості випадків не мають для цього законних підстав, і нам потрібно багато часу, щоб довести їм це в телефонній розмові. Це рутинна робота, що не приносить компанії реального прибутку, але ми змушені витрачати на неї час. – Чи вплинула світова фінансова криза на специфіку справ та їхню кількість? – Останнім часом нашому відділу додалося роботи. По-перше, державні органи намагаються зібрати якомога більше коштів, щоб поповнити бюджет, і нам доводиться захищати свої позиції. По-друге, побільшало судових спорів. Можливо, на наших партнерів вплинула нестача грошей, і вони тепер частіше звертаються до суду, замість того щоб вирішувати питання шляхом дружніх переговорів. – Які прогалини в законодавчому забезпеченні створюють проблеми для вашої компанії? – Найболючіша проблема для нас – нестабільність законодавства щодо контролюючої діяльності державних органів. Виявляється, в Україні більше 40 державних органів, що мають право перевіряти наші магазини. Адже ми торгуємо найрізноманітнішим товаром і щодо кожного виду товару хтось може прийти із перевіркою. Наша структура складається з головного офісу в Києві та філій по всій Україні. І ми багато років намагаємося довести державним органам, що треба звертатися не до магазинів, а до головного офісу – так зручніше. – На початку серпня Міністерство економіки винесло на громадське обговорення законопроект «Про внутрішню торгівлю». Як ви його оцінюєте? – На мій погляд, у якому б вигляді цей закон не прийняли, виникне безліч запитань, бо він запроваджує багато термінів, абсолютно нових для України. Цей проект містить досить небезпечне положення, згідно з яким держава має право обмежувати кількість посередників, забороняти певні надбавки чи додаткові послуги. Це може повернути країну до планового господарства. – Розкажіть, будь ласка, чим ви займаєтеся у вільний від роботи час? – Єдиного хобі, яке б мене цілком захоплювало, не маю. Читаю фахові книжки та езотеричну літературу. А ще дуже люблю подорожувати. – Якою була остання подорож? – У червні цього року я була на Закарпатті – уперше в житті жила в наметі. Це був екстремальний відпочинок. Я зрозуміла, що, на жаль, дуже пізно до нього долучилася. Щось у цьому є, і я впевнена, що такий відпочинок треба практикувати, бо після нього повертаєшся з іншими очима, іншим обличчям і років на п’ять молодшою. Розмову вела Лариса БАРДАЧЕНКО
«Правовий тиждень»