Державні акти на земельні ділянки: державна лотерея чи чергова чиновницька інновація?

Оформлення державних актів на право власності на земельні ділянки – одне з найгостріших питань, яке досі не вирішене ні на рівні Верховної Ради, ні в інших уповноважених органах. Конституція України проголошує землю та її надра об'єктами права власності українського народу і гарантує кожному громадянину України право користуватися цими об'єктами відповідно до закону. Проте недосконалість чинного земельного законодавства та банальна бюрократія не дозволяють реалізувати зазначене право. 5 серпня 2009 р. Кабінет міністрів України, щоб спростити процедуру оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, прийняв Постанову «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України» № 844. Цим документом Кабмін затвердив порядок оформлення та видачі таких державних актів. Відтепер виготовлення технічної документації із землеустрою, необхідної для складання документів, що засвідчують право громадян на земельну ділянку, заповнення і державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюватимуться безкоштовно, за рахунок державного бюджету. Щоб одержати державний акт на право власності на земельну ділянку, громадянин (або уповноважена ним особа) зобов’язаний подати сільському, селищному, міському голові за місцем розташування земельної ділянки або уповноваженій ним особі заяву про видачу такого акта, адресовану територіальному органу Держкомзему. Пункт 2 Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки встановлює виключний перелік документів, які треба додати до заяви. До них належать:

• копія документа, що посвідчує особу;
• засвідчена в установленому порядку копія довіреності – для уповноваженої особи;
• копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов'язкових платежів;
• копія рішення про передачу земельної ділянки у власність, прийнятого органом місцевого самоврядування чи районною держадміністрацією, а також у разі наявності – технічна документація із землеустрою щодо складення документів, які посвідчують право на земельну ділянку (далі – технічна документація), або проект відведення земельної ділянки, виготовлений та затверджений до 15 серпня 2009 р.

Видача державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється представником районного (міського) підрозділу Центру кадастру у строк, що становить не більше 30 робочих днів після надходження заяви про видачу такого акта, за місцем розташування земельної ділянки. Проте слід проаналізувати й інші аспекти цього нормативного документа, у першу чергу його політичний аспект. Постанова мала на меті підвищити ефективність роботи державних земельних органів і спростити процедуру виготовлення та видачі землевпорядної документації, натомість у країні відбувається передвиборча агітація шляхом прискореної роздачі актів на землю. Такі дії не лише викликають штучний ажіотаж серед пересічних громадян, але й перешкоджають роботі земельних органів, а також збільшують кількість зловживань при оформленні та видачі державних актів на право власності на землю. Зазначимо цікаву деталь: складання документів, що посвідчують право громадян на земельну ділянку, а також заповнення і державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку здійснюються безкоштовно, за рахунок коштів державного бюджету, а саме Стабілізаційного фонду, за напрямом «Інші витрати». Ці кошти у розмірі 5, 95 млрд грн. передбачені п. 22 ч. 1 ст. 76 Закону України про Державний бюджет України. Водночас Постанова «Про спрямування у 2009 р. коштів Стабілізаційного фонду для здійснення заходів з безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки» від 09.09.2009 р. № 951 зменшила розмір зазначених коштів до 0,5 млрд грн. Якщо зважити на надмірну кількість виданих державних актів, стане зрозуміло, що витрати, зазначені в цій Постанові, явно не відповідають реальним витратам на проведення робіт із землеустрою та виготовлення документів. До того ж те, що Закон України «Про Державний бюджет на 2010 р.» ще не прийнятий, а кількість виданих державних актів на право власності на земельні ділянки зростає, також негативно вплине на і без того незбалансований фінансовий документ країни. Нагадаємо, що відповідно до ст. 46 Бюджетного кодексу України, якщо Закон про Державний бюджет України не набрав чинності до початку нового бюджетного періоду, Кабінет міністрів України має право здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до Бюджетного кодексу України з такими обмеженнями:

• витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які зазначені в Законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом міністрів України до Верховної Ради України;
• щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати ¹/₁₂ обсягу видатків, визначених Законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 15 та ч. 4 ст. 23 Бюджетного кодексу України;
• до прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації, видатків, пов'язаних з капіталізацією банків, і видатків, що здійснюються зі Стабілізаційного фонду.

Проте найбільшою проблемою реалізації Постанови Кабінету міністрів України від 05.08.2009 р. № 844 є надзвичайна завантаженість земельних органів, спричинена передвиборчими перегонами та надмірними політичними амбіціями. Вона матиме негативні наслідки як для самих земельних органів, так і для громадян, які «реалізували право власності на землю». Адже напружений режим роботи земельних органів та відповідних організацій підвищує ризик помилок у землевпорядній документації: на проведення всіх необхідних обстежувальних, польових та камеральних робіт не вистачає часу. Отже, одного прекрасного дня, коли «земельна» ейфорія мине, а вибори нарешті завершаться, може виявитися, що в земельної ділянки два, а то і більше власників, або що її розмір, зазначений у технічній документації, не відповідає дійсному тощо. І своє право власності на землю доведеться відстоювати в суді, де розгляд справи може тривати роками. Крім того, п. 6 Порядку безоплатних оформлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на земельні ділянки, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 05.08.2009 р. № 844, містить цікаве посилання на те, що технічна документація, яка виготовляється відповідно до цього Порядку, не підлягає погодженню з природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини. Ця норма є лазівкою для зловживань у сфері землекористування. І найголовніше. 22 грудня 2008 р. у Верховній Раді Україні був зареєстрований проект Закону «Про податок на нерухоме майно (нерухомість), відмінне від земельної ділянки» № 3533, ініційований, до речі, Кабінетом міністрів України. Відповідно до ст. 3 цього законопроекту об'єктом оподаткування є будівлі, віднесені до житлового фонду згідно із Житловим кодексом України, які перебувають у власності платників податку – фізичних осіб або платників податку – юридичних осіб. Ставка податку за 1 кв. м загальної площі об'єкта оподаткування в розрахунку на рік становить 1% суми місячного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового періоду. На розгляді у Верховній Раді України перебуває й інший законопроект – «Про ринок земель» № 2143, – також ініційований Кабінетом міністрів України. Чи не створить прийняття цих двох нормативних актів проблеми для новоспечених власників земельних ділянок? Зокрема, чи не призведе це до неможливості сплачувати податки та утримувати земельну ділянку? Навряд чи прискорена видача державних актів покращить соціально-економічну ситуацію в країні. Адже вибори завершаться, а ринок землі в Україні так і залишиться з недосконалим законодавством, за якого один нормативний акт суперечить іншому, з корумпованими державними органами та мінімальним фінансуванням. То як же за цієї ситуації реалізувати свої права, гарантовані Конституцією України?