Кому пред’являти документи на перевірку, а кому – ні?

Контролюючі органи під час перевірок часто вимагають від підприємців – фізичних осіб, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і платять єдиний податок, усі первинні документи (найчастіше товарні накладні), щоб отримати інформацію про їхніх контрагентів та перелік продукції. Так само часто «підприємці-єдинники» зі зрозумілих причин не хочуть показувати свої первинні документи. У таку ситуацію свого часу потрапив наш керівник, і мені, як юрисконсульту, доручили знайти аргументи, щоб не показувати жодного первинного документа. Ми знайшли такі аргументи, довели їх (у письмовому вигляді) до відома податкового органу, і, як не дивно, вони спрацювали. Хоча податківці і були шоковані відмовою, апелювати їм, крім своїх емоцій та погроз, було ні до чого. Ось ці аргументи:

1. Первинні документи потрібні для ведення бухгалтерського обліку. Але відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.06.1999 р. «бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, збереження та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень». А п. 1. ст. 2 цього Закону наголошує, що «цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності». Фізичні ж особи до цього Закону не мають жодного відношення.
2. Оскільки записи в бухгалтерському обліку здійснюються на підставі первинних документів, треба врахувати «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Пункт 1.1 цього документа «встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями». Як видно, це Положення розповсюджується, знову ж таки, лише на юридичних осіб.
3. Оскільки «підприємець-єдинник» відповідно до п. 2 ст. 55 Господарського кодексу України є суб’єктом господарювання, треба керуватися і нормами цього Кодексу. Зазначимо, що відповідно до п. 6 ст. 128 ГКУ «громадянин-підприємець зобов’язаний... вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства, своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків і сплачувати податки в порядку і в розмірах, встановлених законом». Цей перелік обов’язків є вичерпним і не містить обов’язку зберігати та надавати для перевірки первинні бухгалтерські документи. А облік необхідно вести відповідно до вимог законодавства, яке наразі не зобов’язує «підприємця-єдинника» вести бухоблік.
4. Для ведення податкового обліку «підприємці-єдинники» відповідно до наказу Державної податкової адміністрації «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку і порядку його видачі» від 29.10.1999 р. № 599 повинні вести Книгу обліку доходів і видатків (форма № 10). Порядок ведення цієї Книги не встановлює обов’язку занесення до неї даних на підставі первинних документів. Крім того, Закон України «Про податок на доходи фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV встановлює норму, згідно з якою документального підтвердження вимагають лише валові доходи та валові витрати осіб, які перебувають на загальній системі оподаткування.
5. За відсутність у «підприємця-єдинника» первинних документів та за ненадання їх перевіряючим чинне законодавство, як не дивно, не передбачає ніякої відповідальності. Згідно з Указом Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» у редакції від 28.06.1999 р. № 746/99 підприємець несе відповідальність лише за: правильність нарахування єдиного податку, своєчасність подачі розрахунків єдиного податку та своєчасність його сплати. Як бачимо, про наявність первинних документів, їх зберігання та надання перевіряючим відповідальність не настає. Що ж до відповідальності за порушення правил ведення бухобліку, встановленої Кодексом про адміністративні правопорушення, то вона не може бути застосована до підприємців – фізичних осіб, бо адміністративні штрафи застосовуються лише до посадових осіб, а підприємці ними не є.
6. Ситуація, коли в підприємця відсутні первинні документи, навіть передбачена самими податківцями. Так, ч. 11 п. 1.3 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – фізичними особами», затвердженого наказом ДПА від 11.06.2004 р. № 326, встановлює: «У разі відсутності у платника податків документів, пов’язаних із здійсненням підприємницької діяльності, така особа повинна надати письмове пояснення щодо причин їх відсутності». Факт відсутності документів фіксується в акті перевірки, але відповідальність за таку відсутність не настає.

Таким чином, «підприємець-єдинник» повинен надавати перевіряючим лише Свідоцтво про держреєстрацію, Свідоцтво про сплату єдиного податку, документ про сплату єдиного податку, Книгу обліку доходів і витрат, а також виписки банку (для визначення розміру виручки). Усі інші первинні бухгалтерські документи «підприємець-єдинник» може не зберігати і не надавати для перевірки. Але слід врахувати, що викладені аргументи можуть застосовувати лише підприємці, які не здійснюють зовнішньоекономічну діяльність (ЗЕД). Інакше контроль господарських операцій здійснює митниця, яка оформлює вантажну митну декларацію. А для цього необхідні всі первинні документи. І зберігати їх разом з декларацією також необхідно. Адже імпортний товар без документів може бути розцінений як контрабанда.