Як реанімувати інвестиційний клімат в Україні

Під час переходу до ринкових відносин в Україні склалася непроста політична й економічна ситуація, яка вимагає залучення прямих іноземних інвестицій. Натомість в Україні зафіксовано відтік іноземних інвестицій: у першому кварталі 2010 р. вони становили всього 3% від всіх капіталовкладень в економіку країни, а обсяг прямих іноземних інвестицій зменшився майже на 40% порівняно із кризовим 2009 р. Щоб у тандемі з бізнесом вирішити проблеми іноземного інвестування, Комітет Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва (далі – Комітет) за підтримки Центру комерційного права та Інституту власності і свободи провів 8 червня ц.р. круглий стіл «Перешкоди, що стримують входження іноземних інвесторів в економіку України». Загалом іноземного інвестора при входженні в Україну цікавлять не деталі, а специфіка ведення бізнесу, яка його і відштовхує. Хоча законодавча система країни за останні роки була оновлена, значні ризики для іноземних інвесторів, за словами керуючого партнера компанії Ernst & Young Олексія Кредісова, створюють прогалини в базовому законодавстві та протиріччя між чинними нормативно-правовими актами. Перешкоджає залученню інвестицій і відсутність прозорості, а також невиконання чинних законів. Найпоширенішим прикладом цього є одностороння фіскальна інтерпретація податкового законодавства контролюючими органами. Перш ніж вкладати гроші, компанія хоче одержати емоційну впевненість у тому, що все буде добре. На цьому наголосив Євген Пашковський, який представляє швейцарську будівельну компанію, що інвестувала в українську економіку 2,5 млн євро. Водночас директор Центру комерційного права Валентина Данішевська зазначила, що протягом 2008–2009 рр. в Україні не було здійснено жодної реформи, окрім реформи корпоративного управління, яка свідчила б, що Україна розширює можливості для ведення бізнесу, у тому числі і для іноземних інвесторів. Адже чимало реформ в Україні, на жаль, є суто декларативними, ба навіть удаваними. При цьому представники як іноземного, так і вітчизняного бізнесу не приховують проблеми, з якими стикаються у своїй щоденній діяльності в Україні. Такі організації, як Європейська бізнес-асоціація (далі – ЄБА), Американська торговельна палата, Міжнародна фінансова корпорація (далі – МФК) тощо, постійно звертають увагу влади на чинники, що обмежують як самі інвестиції, так і попит на них. На думку експертів МФК, основними перешкодами для підвищення інвестиційної привабливості України в очах як іноземних, так і внутрішніх інвесторів є обтяжливі регуляторні процедури: складність адміністрування податків; кількість та складність отримання дозволів; технічне регулювання (сертифікація та стандартизація); перевірки органів державного нагляду. Про те, що в законодавчому полі, яке регулює ведення бізнесу в Україні, не все гаразд, свідчить досить низьке місце України в рейтинговому дослідженні МФК «Ведення бізнесу». Серед 183 країн, що досліджувалися, Україна у 2009 р. посіла 142-ге місце. Заступник директора проекту МФК «Інвестиційний клімат в Україні» Сергій Осаволюк переконаний: щоб прискорити відновлення підприємницької активності після завершення економічного спаду, влада має покращити та спростити регуляторне середовище, особливо в ці важкі для бізнесу часи. «Доки регуляторне середовище не буде спрощене, Україна не зможе очікувати на підвищення власної конкурентоспроможності та імідж країни з діловим кліматом, сприятливим для бізнесу та інвестицій», -- констатував пан Осаволюк. Тому слід затвердити виключний перелік дозволів (цю ініціативу містить, зокрема, законопроект № 3224), продовжити скорочення переліку ліцензій (законопроекти № 6073 або № 6153), впровадити систему ринкового нагляду, скасувати обов’язкову сертифікацію для всіх послуг та продукції низького ризику. Заступник директора ЄБА Ольга Вальчук серед проблем, які заважають залученню інвестицій в Україну, виокремила відсутність уніфікованої процедури проведення земельних торгів та аукціонів. Адже в українському законодавстві немає спеціального закону, який регулював би земельний ринок і, зокрема, відносини щодо придбання землі в Україні. Статті 127, 134–138 Земельного кодексу України передбачають основні принципи організації земельних аукціонів. Ці положення містять загальні правила організації аукціонів, але не запроваджують систему для їх забезпечення та чітку процедуру, яка відповідно до вимог ст. 137 ЗКУ має бути визначена виключно законом. Немає спеціального закону, який окреслив би юридичні основи проведення аукціонів. Більше того, необхідно уніфікувати процедуру організації земельних торгів та проведення аукціонів в Україні, щоб зменшити рівень корупції та забезпечити відкритість процесу продажу землі. Ускладнені процедури підтвердження митної вартості призводять до затримки проходження товару і збільшення витрат для імпортерів. Підтвердження реальної вартості стає неможливим, якщо раніше той самий товар був ввезений на територію країни за вищою вартістю. Слід зазначити, що імпортеру складно зібрати всі документи, яких вимагають митні органи, щоб підтвердити митну вартість товарів. Наприклад, декларант не може надати документи, якщо транспортні, страхові та інші витрати несе продавець товару – іноземне підприємство згідно з зовнішньоекономічним контрактом. Також декларант не може надати документи, які є комерційною таємницею продавця. Один із обтяжливих чинників, які впливають на бізнес, – чинний порядок справляння податків та зборів з фонду заробітної плати, особливо враховуючи те, що в європейських країнах податкове навантаження на заробітну плату становить у середньому 20–25%. В Україні відрахування здійснюються в різні фонди, а саме: у Пенсійний фонд, Фонд зайнятості, фонди соціального страхування, з тимчасової втрати працездатності, на випадок безробіття, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. З одного боку, це великий адміністративний тягар для роботодавця (адже кожний платіж адмініструється окремо), а з іншого – значне податкове навантаження на заробітну плату працівника, якщо враховувати додаткові 15% податку з доходів фізичних осіб. Тож проблему збільшення притоку іноземних інвестицій в Україну необхідно вирішувати системно, на законодавчому рівні. У цьому переконана голова Комітету Наталія Королевська. Вона назвала п’ять основних проблем, які перешкоджають іноземним інвестиціям. Інвесторів найбільше хвилюють питання захисту власності, надмірна зарегульованість ринку, адміністративний тиск на підприємців, неможливість отримати вільний доступ до інфраструктури і висока корупція. Щоб виправити ситуацію, Комітет запропонував низку першочергових кроків, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату в країні. Серед запропонованих заходів – посилення законодавства щодо захисту власності та відкриття доступу до інфраструктури шляхом впровадження механізму державно-приватного партнерства. Відповідні законопроекти знаходяться на розгляді в парламенті. Для успішного продовження політики дерегуляції, вважають народні депутати, необхідно прийняти законопроекти, що суттєво зменшать кількість видів ліцензійної діяльності та дозвільних органів, усунуть перешкоди на шляху реалізації принципів мовчазної згоди і декларативного принципу. Подолання корупції і зниження адміністративного тиску на малий і середній бізнес пані Королевська позв’язує з реформою податкового законодавства, анонсованою Кабінетом міністрів України. «Ми всі з нетерпінням чекаємо на новий Податковий кодекс, розробкою якого послідовно займалися щонайменше п’ять останніх урядів, і сподіваємося, що нинішній владі вистачить політичної волі, щоб провести податкову реформу», – заявила Наталія Королевська.