Державна допомога: бути чи не бути?

Українці вже не перший рік демонструють прагнення інтегруватися у євроспільноту. Проте, аби це сталося, держава має запровадити до законодавства низку змін. Однією з них має стати прийняття Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Чому цей документ такий важливий для Європейського Союзу та України, пояснили учасники круглого столу «Реформування системи державної допомоги» У ЄС законодавство про державну допомогу існує стільки, скільки і сам Союз. За багато років там напрацьована ґрунтовна законодавча база, налагоджені бюрократичні механізми: як, кому, в якому розмірі і за яких умов надається матеріальна допомога від держави. Так само ретельно розписані і механізми відкликання державної допомоги, якщо потреба у її наданні ставиться під сумнів. Українська ж держава попри 20-річне незалежне існування ніяк не могла сформувати чітку законодавчу базу у сфері державної допомоги. Можновладці розглядали три законопроекти, проте жоден із них не був прийнятий і не набрав необхідної кількості голосів у Верховній Раді. Зараз фахівці розробляють вже четвертий варіант законопроекту про державну допомогу. За словами Юрія Кравченка, першого заступника голови Антимонопольного комітету України, цей документ багато в чому схожий на відповідні документи Європейського Союзу. «Ми отримали нову редакцію законопроекту про державну допомогу, – зауважив пан Кравченко. – І хоча цей документ вигідно різниться від попередніх, все ж таки щодо нього є деякі зауваження. Гадаю, нам вдасться оперативно доопрацювати його з урахуванням пропозицій як українських, так і закордонних експертів». Експерти АМКУ стверджують, що існуюча система державної підтримки підприємницької діяльності не лише спотворює ринкові відносини і створює нерівні умови для роботи підприємців, але й знижує ефективність використання обмежених державних ресурсів. Крім того, ця система не сприяє здоровій конкуренції і розвитку ринкових відносин у країни. З такою економічної репутацією Україні годі сподіватися на європейську інтеграцію, підсумовують експерти. «Запровадження в Україні законодавчо врегульованого механізму надання та використання державної допомоги дозволить на загальноприйнятих засадах стимулювати економічний розвиток менш розвинутих чи пріоритетних галузей, регіонів, окремих суб’єктів господарювання, що призведе до підвищення загального добробуту та розвитку економіки держави загалом, – переконаний німецький експерт Хайнрих Хьольцлер, керівник проекту «Гармонізація систем конкуренції та державних закупівель в Україні зі стандартами ЄС». А запровадження єдиних підходів до врегулювання надання державної допомоги сприятиме усуненню нерівності суб’єктів господарювання перед закордонними конкурентами, позбавить останніх можливості використовувати державну допомогу для стимулювання необґрунтованих антидемпінгових та інших захисних ходів, що безпідставно обмежують українських товаровиробників на світових ринках». Тому на новий закон покладають великі сподівання. Хто ж може отримати державну допомогу і які її види передбачені в новому законопроекті? Згідно з документом отримувачем допомоги від держави може стати будь-яка фізична чи юридична особа, що є суб’єктом господарювання. Допомога реалізовуватиметься таким чином:

• надання субсидій та грантів;
• надання податкових пільг, відстрочки або розстрочки сплати податків, зборів чи будь-яких інших обов’язкових платежів;
• списання боргів включно із заборгованістю за надані державні послуги та списання штрафних санкцій, а також компенсація збитків суб’єктам господарювання;
• надання гарантій, кредитів на пільгових умовах, а також обслуговування кредитів за пільговими тарифами;
• зменшення фінансових зобов’язань суб’єктів господарювання перед фондами соціального страхування;
• надання, прямо чи опосередковано, суб’єктам господарювання товарів чи послуг за цінами нижче ринкових або придбання товарів чи послуг суб’єктів господарювання за цінами вище ринкових;
• продаж державного майна за цінами нижче ринкових;
• збільшення державної частки в акціонерному капіталі суб’єктів господарювання або збільшення вартості державної частки на умовах, які були б неприйнятними для приватних інвесторів.

За порушення ж Закону відповідальність несе суб’єкт господарювання, на нього накладається штраф, а посадову особу, винну в порушенні законодавства, притягують до адміністративної відповідальності. Головним залишається питання: на кого ж покласти функції нагляду за дотриманням норм Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»? В Євросоюзі за наданням державної допомоги слідкує спеціальна Європейська комісія. В Україні ж на звання такого наглядового органу претендує АМКУ. Не останню роль у справі надання державної допомоги відіграють і суди. Згідно із законопроектом в Україні справи стосовно державної допомоги розглядатиме адміністративна юстиція. В Угоді про асоціацію «Україна – ЄС» передбачені конкретні строки реалізації Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання». Згідно з ними Україні дається три роки на створення законодавчої бази і наглядового органу. За п’ять років держава вже має створити Реєстр надання державної допомоги. А за сім років – прозвітувати перед Євросоюзом про діяльність у цій сфері.