Більше сотні медіаюристів із різних телеканалів, продакшен-студій, рекламних агенцій та юридичних фірм зібрала щорічна професійна конференція «Медіаправо». Вони обмінювалися досвідом та відпрацьовували практичні рекомендації з найактуальніших правових питань у сфері телебачення, кіновиробництва, реклами та спонсорства, дистрибуції медіаконтенту та суміжних галузей.

Однією з найобговорюваніших тем були особливості законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері охорони здоров’я (щодо посилення контролю за обігом лікарських засобів, харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок)», який парламентарі місяць тому підтримали в першому читанні. У цьому документі народні депутати пропонують встановити повну заборону на рекламу лікарських засобів, дозволивши рекламувати лише медичні вироби, техніку, методи профілактики, діагностики та реабілітації. Рекламісти та медійники вважають таку заборону неефективною, оскільки переконані, що самолікування провокує не реклама, а великий перелік безрецептурних ліків, дозволених Міністерством охорони здоров’я. До того ж реклама, що зникне з екранів телевізорів та шпальт видань, втілиться в інші форми, наприклад отримає вигляд буклетів з описом шарлатанських диво-засобів, які кидають у поштові скриньки. І ось це справді негативно позначиться на здоров’ї громадян. До того ж заборона реклами лікарських засобів – це обмеження інформації для споживачів, запевнила Олена Андрієнко, керівник юридичного відділу «ММС Ком’юнікейшн Україна».

Незрозумілі рекламникам і деякі термінологічні визначення. Зокрема, що слід вважати лікарською властивістю? Олена Андрієнко переконувала своїх колег, що особисто вона не знайшла в чинному законодавстві роз’яснення цього поняття, а між іншим це словосполучення є визначальним у рекламі ліків та деяких інших товарів. «Якщо вказується, що якийсь йогурт зміцнює імунітет, це лікарська властивість чи ні? – допитувалась Олена Андрієнко. – Раніше це питання можна було зняти, якщо виробник звертався до Міністерства охорони здоров’я та отримував відповідне документальне підтвердження, про що і повідомляв у рекламі. А тепер виходить, що не фармацевти, а корпоративні юристи повинні приймати рішення про те, що вважати лікарською властивістю, а що ні».

Із зауваженнями рекламників і медійників погодився начальник відділу контролю у сфері послуг Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів Олег Кобельков. На думку чиновника, удосконалення рекламного законодавства шляхом самої лише заборон та обмежень – марна і до того ж нескінченна справа. Країни Європи й Америки давно це зрозуміли і відмовилися від такої практики. Пан Кобельков нагадав, що в західних країнах співвідношення виконавчих і заборонно-дозвільних норм у рекламній галузі виглядає так: 70% проти 30%, тобто обмежень значно менше, ніж можливостей. В українському ж законодавстві картина сумна: 10% проти 90%, та й ті майже не працюють, бідкався чиновник, оскільки багато неоднозначних трактувань. Найкраще, на думку Олега Кобелькова, повчитися у батьківщини реклами – Великобританії. Там існує Рада з питань стандартів реклами, яка і слідкує за дотриманням законодавчих норм у цій сфері.