Сьогодні назріла гостра потреба в перегляді законодавства з питань аудиторської діяльності та приведенні роботи аудиторських фірм у відповідність до європейських стандартів. Через неузгодженість позицій різних регулівних органів – а їх більше десяти – досі немає єдиної концепції розвитку ринку аудиторських послуг, стверджують його представники. Такий меседж від найвпливовіших і найбільших професійних громадських організацій України у сфері бухгалтерського обліку, аудиту та оподаткування був посланий владі, громадськості та ЗМІ в ході прес-конференції «Аудиторський ринок: подальший розвиток чи стагнація?».

Про те, що у країні не вироблена єдина концепція регулювання аудиторської діяльності та розвитку ринку послуг у сфері професійного аудиту, самокритично заявив президент ВГО «Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів» Андрій Климов. При цьому тільки за останній рік суб'єктів аудиторської діяльності поменшало на 18%. Світовий банк відзначав недостатність кваліфікованих аудиторів для задоволення економічних потреб Україні ще у 2008 р. У рамках чинного законодавства прозора система регулювання так і не була створена. Як результат, рішенням Європейської комісії Україна була виключена з переліку країн, робота аудиторів яких визнається в Європейському Союзі, повідомив пан Климов.

Проблематику аудиторського ринку допоміг зрозуміти глибше і віце-президент ВГО «Спілка аудиторів України» Михайло Крапивко, який порушив одне з найнагальніших питань. Зокрема, розпочав дискусію про те, хто може нести відповідальність за розвиток професії? Адже професійні організації не можуть відповідати за всю систему аудиторської діяльності.

Солідарність із паном Крапивко висловив виконавчий директор ВГО «Федерація аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПКУ» Борис Мельничук. На його думку, професійні організації повинні мати певні права, щоб нести відповідальність за систему аудиторської діяльності. Поки ж професійні організації можуть відповідати лише за своїх членів. Щоб відбулися зміни в регулюванні всієї системи, потрібно почати із саморегуляції та адекватних змін на всіх рівнях аудиторської діяльності.

Цю думку розвинула голова правління МГО “Рада незалежних бухгалтерів та аудиторів” Олена Макеєва. Вона наголосила на тому, що делегування функцій із саморегулювання ринку професійним організаціям є безальтернативним. І компетентні органи з контролю якості, суспільного нагляду й допуску до аудиторської професії слід організовувати так, щоб запобігти конфліктам інтересів.

Тетяна Шпаковська, президент ВГО «Ліга незалежних банківських аудиторів», солідарна з іншими учасниками конференції. Вона резюмувала звернення аудиторів до влади та громадськості трьома головними тезами: по-перше, потрібні зміни до Закону «Про аудиторську діяльність», по-друге, необхідно реформувати Аудиторську палату України, а по-третє – змінити процедуру формування її складу.

І хоча представники всіх професійних організацій говорили про профільне законодавство, необхідність його вдосконалення та вірність курсу на саморегулювання галузі, кожен з них не оминув ще однієї гострої теми. Насправді організації аудиторів об’єдналися, щоб звернути увагу на те, що робота АПУ підпорядкована не суспільним, а особистим інтересам членів цієї установи. Останні вибори до складу АПУ були проведені недемократично та з порушеннями існуючих процедур, вважають лідери професійних об’єднань аудиторів.

Усі представники професійних об’єднань підписали резолюцію, у якій прописані основні принципи сучасного регулювання аудиторської діяльності в Україні. Також було підписано звернення до прем’єр-міністра України Миколи Азарова із проханням вирішити нагальні проблеми у сфері аудиту. У зверненні, зокрема, йдеться про те, що необхідно завершити процес ухвалення нового Закону «Про аудиторську діяльність», створеного з дотриманням усіх вимог ЄС, та оновити склад АПУ.

ІСНУЄ ДУМКА…
Забезпечуючи плюралізм думок і об’єктивність, пропонуємо вашій увазі й іншу думку щодо виступу та пропозиції представників громадських організацій аудиторів. Автор думки, на жаль, побажав залишитися невідомим, опублікувавши її на одному з веб-ресурсів.

Для повного розуміння теми, що обговорюється, треба нагадати, що зовсім недавно, на початку місяця, було проведено вибори до АПУ. Вони були непростими, але без ексцесів. Мабуть, переживаючи післявиборну образу, люди, які ще вчора самі хотіли стати частиною АПУ, зібрали цілу прес-конференцію, головним меседжем якої було те, що АПУ не справляється зі своїми обов'язками, є корупційним органом, а її члени думають виключно про особисту наживу. І зрозуміло, тому АПУ має бути знищена в сьогоднішньому форматі і відтворена в тому, який влаштовує лідерів громадських організацій аудиторів.

Реальність же значно прозаїчніше: сьогодні більшість авторитетних аудиторів зібралися навколо АПУ або були обрані до її складу. Саме вони намагаються грамотно керувати галуззю і впроваджувати передові стандарти.

Слід нагадати, що українському аудиту вже 20 років і свого часу він пішов унікальним шляхом – змішаного регулювання, коли діяльність аудиторів контролюють як представники професійного співтовариства, так і держава. Однак тепер зазначені діячі пропонують повністю змінити структуру українського аудиту. Справа в тому, що три основні функції регулювання (сертифікація та підвищення кваліфікації, контроль якості та дисциплінарні санкції) є повноваженнями АПУ. Лідери ж громадських організацій аудиторів впевнені, що це неправильно і всі ці функції, а також функцію громадського нагляду треба передати на саморегулювання. Тобто фактично під гаслом турботи про аудиторів окремі представники професії прагнуть отримати повноваження АПУ, якщо вже самих їх до АПУ не взяли. Цікаво, а чи згодні самі аудитори віддати таким діячам повноваження сертифікації, контролю якості, підвищення кваліфікації?

До слова, організатори прес-конференції «Аудиторський ринок: подальший розвиток чи стагнація?» за активної підтримки Міністерства фінансів України намагаються перекроїти Закон «Про аудиторську діяльність» на свою користь. І цей захід, організований новими «реформаторами», є не що інше, як один з елементів так званого громадського обговорення даних змін. Щоб потім у супровідному листі до законопроекту пафосно написати, що проект змін пройшов громадські слухання і знайшов підтримку у громадськості.