Яким чином вітчизняна практика ліцензування бізнесу позначається на роботі підприємців та чому Україні необхідна адаптація європейського досвіду у вигляді саморегулювання, обговорювали 9 квітня у прес-клубі Громадської ради при Державній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва “Закон & Бізнес”.

Дискусія була зосереджена на підготовці пропозицій від бізнесу до проекту Закону № 0932 “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності”. Так, перший заступник голови Держпідприємництва України Олександр Потімков зазначив, що в результаті детального вивчення проблем було запропоновано на 50% зменшити кількість видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Водночас голова Громадської ради при Держпідприємництва Павло Міхайліді підкреслив, що саморегулювання має доповнювати систему державного регулювання бізнесу, а не замінювати її: “Бізнес готовий взяти на себе додаткові функції з регулювання ринкових відносин, доповнивши систему державного регулювання, готовий забезпечувати інформаційну відкритість, будувати додаткові механізми захисту прав споживачів, взаємодії з органами влади шляхом створення Національної ради саморегулівних організацій як єдиного компетентного представника ринку”.

Крім пропозиції зменшити частку ліцензованих видів підприємницької діяльності була озвучена необхідність чіткої регламентації ознак, за якими проводитимуть позапланові перевірки. Що стосується існуючого механізму ліцензування, багато нарікань у підприємців викликає пункт ст. 21 Закону “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, який передбачає анулювання ліцензії за повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Зокрема, Володимир Косенко, член Громадської ради при Держпідприємництва України, голова правління працівників сфери безпеки, запропонував взагалі вилучити цей пункт або ж принаймні запровадити строк давності порушення, наприклад, три роки.

Своєю чергою Наталія Потапова, голова Регіональної галузевої ради підприємців з питань легкої промисловості у Хмельницькій області, акцентувала увагу на тому, що податкове законодавство потребує нагальних змін: “Скасовуючи ліцензування, потрібно зважити на реалії. Неможливо саморегулюватися в умовах, що склалися зараз у країні. Поки ми не змінимо податкове законодавство, ми не зможемо зрушити ні на крок”.

Інтереси бізнесу у відносинах з органами нагляду (контролю) захищає Експертно-апеляційна рада при Держпідприємництва України. За словами її секретаря Михайла Савченка, у 2012 р. було розглянуто 407 скарг, 219 з яких було задоволено. Тому можна говорити про несистематичність у прийнятті рішень, пов'язаних із ліцензуванням, що ще раз підкреслює необхідність переходу бізнесу на основу саморегулювання. Цікаво, що, за словами Савченка, серед перевізників, ліцензію яких на ведення підприємницької діяльності спочатку вилучили, а потім поновили, немає жодного випадку повторного порушення закону України.

Те, що саморегулювання бізнесу в Україні – не утопія, а результат ефективної діяльності у цьому напрямі, підтвердив позитивний приклад реалізації механізму саморегулівної організації, наведений керівником комітету Громадської ради при Держпідприємництва з питань розвитку саморегулювання, головою Громадського комітету транспортної безпеки Юрієм Папіровим: «Асоціація міжнародних автоперевізників відповідає всім критеріям саморегулівної організації. Вона має певний компенсаційний фонд, який сама формує, у неї є центр підготовки кадрів. Поки ця Асоціація – єдиний гідний приклад саморегулівної організації у транспортній сфері, і цей досвід потрібно поширювати в різних галузях і сферах української економіки».

У результаті активної дискусії учасники дійшли висновку, що тотальна дерегуляція і скасування ліцензування небезпечні і загрожують хаосом в економіці. Тому Україна потребує ефективної моделі саморегулювання бізнесу як запоруки конкурентного ринку та підвищення якості товарів і послуг.

Максим ВОРОБЕЙ
Фото: Василь ГЕЛЕВАЧУК