З набранням чинності наказом Міністерства юстиції України від 28.08.2014 №1422/5 «Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників нотаріусів» (далі — Наказ) серед нотаріальної спільноти виникла певна неузгодженість щодо меж та порядку його застосування. Цей аналіз є спробою поставити крапки над «і» з посиланням на норму Закону України «Про нотаріат».

І. Почнемо з термінів.

Кваліфікація – це наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії.
Згідно з визначенням, даним робочою групою Болонського процесу, присвячених запровадженню Рамки кваліфікацій ЄПВО (FQ EHEA): кваліфікація — будь-який ступінь, звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом і засвідчує, що визначені результати навчання досягнуті, зазвичай в результаті успішного завершення визнаної навчальної програми. Визначення ґрунтуються на тлумаченні Лісабонської конвенції з визнання кваліфікацій вищої освіти в європейському регіоні з 1997 року (до речі, ратифікованої Парламентом України), згідно з якою кваліфікація – будь-який ступінь, звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом і засвідчує успішне закінчення відповідної програми з вищої освіти.

Тобто кваліфікація особи, яка працює нотаріусом, зазначена у ДИПЛОМІ про освіту – це спеціаліст або магістр права і АПРІОРІ не може бути змінена (підвищена чи знижена).

Професіоналізм, професійний рівень – це особлива властивість людини систематично та ефективно виконувати певну складну роботу.

ІІ. Проаналізуємо ст. 5 «Обов’язки нотаріуса» Закону України «Про нотаріат» відповідно до якої і готувався Наказ, а саме ось цієї його частини:
«постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації».
За визначенням ст. 5 Закону України «Про нотаріат» ми маємо два обов’язки нотаріуса:

– стандартний (звичайний обов’язок) кожного практикуючого нотаріуса – це «постійно підвищувати свій професійний рівень» протягом всього строку трудової діяльності на посаді нотаріуса;

– у особливих, виключних випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» – обов’язок «проходити підвищення кваліфікації».

Відповідно, «постійне підвищення свого професійного рівня» та «проходження підвищення кваліфікації» – два різних за змістом та за часовим проміжком процеси.

Постійне підвищення свого професійного рівня – це повсякденний, ніяким нормативним актом не регламентований обов’язок нотаріуса незалежно від стажу, рівня кваліфікації та результатів перевірок його діяльності. Ефективність роботи нотаріуса над собою встановлюється за результатами проведення перевірок Міністерством юстиції України та головними управліннями юстиції в областях і місті Києві в межах повноважень, визначених Законом України «Про нотаріат», з періодичністю раз на два роки.

Проходження підвищення кваліфікації – це певна санкція, настання якої чітко регламентовано пунктом 3 частини першої статті 29-1 Закону України «Про нотаріат»: «нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії таких обставин:

…
3) Якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, — до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів)».

При цьому застосувати таку санкцію можливо виключно за «неодноразове порушення правил нотаріального діловодства». Будь-які інші порушення нотаріуса (наприклад, недотримання організації нотаріальної діяльності або порушення порядку вчинення нотаріальних дій) такої санкції за собою не тягнуть.

ІІІ. Закону України «Про нотаріат» про повноваження щодо підвищення кваліфікації нотаріусів.

Відповідно до ст. 2 правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Згідно із Законом України «Про нотаріат», в тому числі і з врахуванням вимог ст. 2-1 «Державне регулювання нотаріальної діяльності», на Міністерство юстиції України таких повноважень не покладено.

Єдина згадка про «забезпечення підвищення кваліфікації нотаріусів та їх помічників» є у ст. 16 «Професійне самоврядування нотаріусів» і ці повноваження покладені на Нотаріальну палату України.

Висновок

1. Межі застосування наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2014 №1422/5 «Про затвердження Порядку підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників нотаріусів» чітко визначено пунктом 3 частини першої статті 29-1 Закону України «Про нотаріат», де встановлено обов’язок проходження нотаріусом підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів) виключно у випадку неодноразового порушення ним правил нотаріального діловодства. При цьому слід зазначити, що забезпечення підвищення кваліфікації нотаріусів та їх помічників Законом України «Про нотаріат» покладено на Нотаріальну палату України.
2. На виконання ст. 16 Закону України «Про нотаріат» Нотаріальна палата України має виконати усі належні дії та напрацювати належні інструментарії для забезпечення підвищення кваліфікації нотаріусів та їх помічників в межах повноважень, передбачених Законом України «Про нотаріат».

Приватний нотаріус
Харківського міського
нотаріального округу Володимир МАРЧЕНКО