Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав (ч. 1 ст. 59 Конституції України), повідомляє LEXLIGA Law Firm.

Відповідно до п. b ч. 3 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.

Вказане положення Основного Закону Конституційний Суд України пропонує розуміти як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи (рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Солдатова Геннадія Івановича щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, ст.ст. 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000).

Правова допомога, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», – це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення.

Безоплатна вторинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (ст. 13).

Зауважимо, що Кримінальний процесуальний кодекс України визначає: захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію) (ч. 1 ст. 45).

Крім того, у кримінальному процесуальному законі вказані випадки обов’язкової участі захисника (ст. 47 КПК України), а також можливість його заміни або й, взагалі, відмови від нього (ст. 54 КПК України).

Варто зазначити, що непоодинокими є випадки відмови підозрюваними або обвинуваченими від захисників. Так, наприклад, суддя Красноармійського міськрайонного суду Донецької області своєю ухвалою від 8 грудня 2015 року (справа № 235/3364/15-к) призначив захисника, зазначеного в Єдиному реєстрі адвокатів України, для здійснення захисту обвинуваченого.

В судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений Т. заявив клопотання заміну захисника В. на іншого від захисника у зв’язку з тим, що захисник В. належним чином не виконує свої обов’язки.

Як встановлено, в судовому засіданні захисник В. був призначений для здійснення захисту підозрюваного Т. на підставі постанови слідчого за клопотанням про залучення захисника за неможливістю залучити його самостійно по причині відсутності коштів.

В подальшому, як з’ясувалось в судовому засіданні, обвинувачений Т. не достатньо володіє державною мовою, якою ведеться кримінальне провадження, тому в даному кримінальному провадженні був залучений перекладач.

Відповідно до ст. 52 КПК України участь захисника є обов’язковою у кримінальному провадженні щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту.

Оскільки участь захисника в даному кримінальному провадженні на підставі вищезазначених норм права є обов’язковою, матеріальний стан обвинуваченого не дає йому можливості укласти договір про надання правової допомоги з іншим захисником, суд вважає за необхідним залучити захисника на підставі ст. 49 КПК для здійснення захисту за призначенням.

Разом з тим, суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда своєю ухвалою від 20 травня 2015 року (справа № 404/4195/14-к) відмовив у задоволенні клопотання обвинуваченого про відмову від захисника та призначення нового. Зокрема, судом було з’ясовано, що ухвалою суду від 23 січня 2015 року обвинуваченому О. призначено захисника Р. з числа адвокатів центру з вторинної правової допомоги.

Посилання обвинуваченого на відсутність єдиної лінії захисту з захисником жодним чином не обґрунтовано, не надано будь-яких конкретних пояснень. В той же час, за сприяння захисника Р. на виконання клопотання обвинуваченого було з’ясовано місце перебування заявлених свідків та забезпечено їх допит, в тому числі, в режимі відеоконференц зв’язку.

На даний час в провадженні залишився лише допит обвинуваченого, який жодним чином не пов’язаний з позицією захисника.

Вказане клопотання судом було розцінено, як намагання затягнути розгляд справи по суті.

Таким чином, як вбачається з викладеного, причини відмови підозрюваного або обвинуваченого від захисника можуть бути різноманітними, але у будь-якому випадку рішення по відповідній заяві приймається з обов’язковим урахуванням вимог законодавства щодо забезпечення права на захист. На це, серед іншого, орієнтує і ч. 3 ст. 54 КПК України де вказано: «відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов’язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 КПК України, для здійснення захисту за призначенням».

Дмитро Мітрюшин, директор LEXLIGA Law Firm