Адвокат, будучи ефективним представником в адміністративному процесі, водночас може вчиняти цілу низку різних за своєю суттю діянь. Чи дозволено зазначеній особі оформляти ордер на надання правничої (правової) допомоги на підставі вже укладеного договору?

Правовому регулювання вказаного питання властиві своєрідні особливості. Зокрема, з’ясовуючи, на підставі якого правового документу вмілий адвокат, що бере безпосередню участь в адміністративному процесі, вправі оформити ордер про надання правової допомоги, треба дослідити такі джерела:

1. чинне законодавство:

- Конституцію України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі – Конституція України),

- Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року № 2747-IV зі змінами та доповненнями (далі – КАС України),

- Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-V зі змінами і доповненнями (далі – Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»),

- Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (надалі – Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги);

2. судову практику:

- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.05.2019 року по справі № 826/7327/18 (далі – Постанова Верховного Суду України від 16.05.2019 року по справі № 826/7327/18);

- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.06.2019 року по справі № 352/882/18 (далі – Постанову Верховного Суду України від 25.06.2019 року по справі № 352/882/18);

- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.08.2019 року по справі № 855/372/19 (далі – Постанову Верховного Суду України від 26.08.2019 року по справі № 855/372/19);

- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 року по справі № 500/787/19 (далі – Постанову Верховного Суду України від 30.01.2020 року по справі № 500/787/19);

- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.05.2020 року по справі № 640/579/19 (далі – Постанову Верховного Суду України від 21.05.2020 року по справі № 640/579/19);

- Постанову, яка була прийнята Верховним Судом України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.07.2020 року по справі № 813/993/16 (далі – Постанову Верховного Суду України від 30.07.2020 року по справі № 813/993/16).

Чинне законодавство, будучи багатогранною системою юридичних правил, заразом передбачає основні засади ефективного та продуманого утвердження нашої Батьківщини, як суверенної, демократичної, а також правової держави. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 1 ст. 1312 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Чіткий та недвозначний зміст цього положення щодо всебічного з’ясування досліджуваного нами питання конкретизують інші нормативно-правові акти, що, будучи важливими частинами чинного законодавства, заразом регулюють відповідні суспільні відносини. Як це розуміти?

Адміністративний процес – це важливий компонент юридичної діяльності, яка спрямована на належний захист особистих немайнових та майнових прав.

Активну участь в ньому можуть взяти різні за своїм правовим статусом особи, одними з яких, наприклад, є так звані «представники».

Вказаним учасникам правових відносин властивий чіткий суб’єктний склад, чіткий і недвозначний перелік яких встановлюють відповідні нормативні акти.

Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 1 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути:

- або адвокат,

- або законний представник.

Чинне законодавство передбачає цілу низку різних за своїм змістом правил, за якими повинна здійснюватися чесна та сумлінна праця вищевказаних осіб.

Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Крім того, треба пам’ятати про те, що обов’язки, покладені на вказаних осіб, а також права, гарантовані їм, в свою чергу підтверджують відповідні джерела,

Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», потрібними документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Щоправда, цьому правилу властива ціла низка різноманітних особливостей. Скажімо згідно з правовою нормою, яка вітчизняним законодавцем закріплена в ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повноваження адвоката як захисника або як представника в господарському, цивільному та адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві, підтверджуються в порядку, встановленому законом. Що це означає?

Одна з вищенаведених особливостей стосується адміністративного процесу. Зокрема у відповідності до правової норми, яка отримала належне закріплення в ч. 4 ст. 59 КАС України, повноваження адвоката, як представника, підтверджуються:

- або довіреністю;

- або ордером, який виданий у відповідності до вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Кожному з таких документів властива ціла низка різних за своєю суттю рис. Скажімо п.п. 12.3. Положення про ордер передбачено юридичну норму про те, що одним реквізитів, який в свою чергу містить ордер, є посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, а також номер (у випадку наявності) та дату цього документа.

Таким чином, ґрунтовний аналіз вищезазначених положень, дозволяє дійти відповідних висновків. Зокрема можна припустити, що професійний адвокат, який є вмілим та добросовісним представником в адміністративному процесі, може оформити необхідний ордер про надання правничої (правової) допомоги тільки на підставі укладеного договору про надання однойменної допомоги.

Вказаної правової концепції дотримується й обґрунтована судова практика, яка склалася внаслідок якісного та вчасного розгляду адміністративних спорів.

Зокрема Постановою Верховного Суду України від 16.05.2019 року по справі № 826/7327/18 передбачено, що:

«Ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору».

Подібний за своїм змістом юридичний висновок закріплюють інші рішення, що у відповідному порядку були ухвалені вказаним органом державної влади.

Скажімо одними з таких процесуальних документів можна назвати:

- Постанову Верховного Суду України від 25.06.2019 року по справі № 352/882/18;

- Постанову Верховного Суду України від 26.08.2019 року по справі № 855/372/19;

- Постанову Верховного Суду України від 30.01.2020 року по справі № 500/787/19;

- Постанову Верховного Суду України від 21.05.2020 року по справі № 640/579/19;

- Постанову Верховного Суду України від 30.07.2020 року по справі № 813/993/16.

Ковальчук Ярослав Вадимович,
провідний юрисконсульт
Товариства з обмеженою відповідальністю
«ВЕТЕРАН ІНВЕСТ ПРОЕКТ»