Черговим кроком на шляху до податкової прозорості стало прийняття закону щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки, тобто CRS. Положення закону в частині застосування вимог CRS набудуть чинності із 30 червня цього року.

Останніми роками законодавство України поповнилось низкою положень направлених на детінізацію економіки та ухилення від сплати податків. Зокрема, ще наприкінці 2021 року «Перехідні положення» Податкового кодексу були доповнені пунктом про те, що Україна після приєднання до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information) здійснюватиме автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки згідно вимог Загального стандарту звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки (Common Standard on Reporting and Due Diligence for Financial Account Information, більш відомого як CRS).

Приєднання до зазначеної угоди відбулося у серпні минулого року. Однак її фактичне впровадження, серед іншого, вимагало ухвалення відповідного національного законодавства.

На сьогодні CRS об’єднує більше 100 юрисдикцій, які в автоматичному режимі обмінюються інформацією про фінансові рахунки резидентів юрисдикцій-партнерів. Необхідно уточнити, що в даному випадку мова не йде про обмін інформацією у форматі «усі з усіма», оскільки кожна юрисдикція-учасник обирає юрисдикції-партнерів, із якими вона має намір здійснювати автоматичний обмін інформацією. Тепер до них зможе долучитися і Україна, що загалом виглядатиме таким чином:

українські фінансові установи проводитимуть перевірку наявних у них фінансових рахунків та виявлятимуть серед них ті, що належать резидентам юрисдикцій-партнерів;

інформація про стан таких рахунків на кінець звітного року передаватиметься до податкових органів України;

податкові органи України автоматично передаватимуть таку інформацію до компетентних органів юрисдикцій-партнерів.

Аналогічним чином у зворотному напрямку діятимуть і фінансові установи та компетентні органи юрисдикцій-партнерів, збираючи та передаючи Державній податковій службі інформацію щодо фінансових рахунків резидентів України.

Фінансові агенти

Головна роль у даному процесі відведена фінансовим агентам (підзвітним фінансовим установам), на яких головним чином і покладається реалізація вимог CRS. Для розуміння того, кого ж саме розглядати як фінансового агента (підзвітну фінансову установу) необхідно звернутися до положень CRS, оскільки ПК як у цьому питанні, так і в багатьох інших, посилається безпосередньо на норми CRS.

В розумінні CRS підзвітними фінансовими установами є будь-які фінансові установі, окрім непідзвітних. В свою чергу, до останніх належать урядові організації, міжнародні організації, центральний банк, пенсійні фонди тощо. Отже, якщо фінансова установа згідно критеріїв CRS не може бути віднесена до непідзвітних, вона може розглядатися як підзвітна.

При цьому слід враховувати, що відсутність у особи статусу фінансової установи в розумінні національного законодавства про надання фінансових послуг ще не є запорукою того, що така установа не є підзвітною в розумінні CRS, оскільки за змістом положень останнього фінансовою установою виступатиме будь-яка установа, що є:

кастодіальною установою, тобто здійснює зберігання фінансових активів на користь інших

осіб;

депозитною установою, тобто приймає депозити в ході банківської або подібної діяльності;

інвестиційною компанією;

страховою компанією, яка укладає або зобов’язана здійснювати платежі відповідно до договору страхування з викупною сумою або договору ануїтету.

Таким чином, якщо українська установа може бути віднесена до однієї з перелічених та відповідатиме визначеним CRS критеріям, то така установа може вважатися підзвітною та виступати у ролі фінансового агента. Зокрема, статус підзвітної фінансової установи можуть мати і утворення, що не є юридичними особами, наприклад інститути спільного інвестування.

Відповідно, кожна особа має самостійно визначати на підставі критеріїв CRS наявність у неї статусу підзвітної фінансової установи. З цією метою Міністерством фінансів України має бути визначений та затверджений порядок встановлення статусу підзвітної фінансової установи.

Після встановлення статусу підзвітної фінансової установи така установа має стати на облік у податковому органі. Якщо критеріям підзвітної фінансової установи відповідатиме утворення, що не є юридичною особою, то в такому випадку здійснюється взяття на облік юридичної особи, яка відповідно до закону або договору уповноважена чи зобов’язана подавати звітність від імені такого утворення.

Перевірка фінансових рахунків та виявлення підзвітних рахунків

Набувши статусу підзвітної фінансової установи, фінансові агенти зобов’язані вживати визначені CRS заходи належної комплексної перевірки з метою виявлення підзвітних рахунків.

По суті, така перевірка зводиться до встановлення резидентської приналежності власників рахунків та/ або контролюючих осіб (в деяких випадках). Мова йде як про існуючі рахунки, так і про нові рахунки, які будуть відкриватися у майбутньому. З цією метою фінансові агенти використовують наявну у них інформацію та зобов’язані вимагати у власників рахунків документ самостійної оцінки статусу податкового резидентства стосовно себе та / або стосовно контролюючих осіб та іншу інформацію / документи, необхідні для вжиття заходів належної комплексної перевірки фінансових рахунків.

Відповідно, власники рахунків зобов’язані надавати такі інформацію/ документи, так само як і повідомляти про зміну свого статусу податкового резидентства та/ або про зміну відповідного статусу контролюючої особи. Невиконання таких зобов’язань чи подання недостовірної інформації є підставою для відмови фінансового агента у встановленні ділових відносин, відмови у наданні фінансових послуг або для відмови в подальшому наданні послуг, у тому числі для розірвання договірних відносин з власником рахунку.

Слід враховувати, що в розумінні CRS фінансовими рахунками є депозитні рахунки, кастодіальні рахунки, частка у капіталі, договори страхування з викупною сумою та договори ануїтету. При цьому до фінансових рахунків не належать так звані виключені рахунки, перелік яких наведений у CRS (наприклад, накопичувальний/ пенсійний рахунок чи договір страхування життя, які відповідають певним вимогам).

Окрім того, щодо існуючих рахунків юридичних осіб визначено, що перевірці підлягають лише ті фінансові рахунки, вартість яких перевищує $250 тис. Якщо в подальшому вартість рахунку досягне зазначеного показника, то він, відповідно, буде об’єктом належної комплексної перевірки. Для фінансових рахунків фізичних осіб подібні вартісні обмеження не встановлені.

Фінансові рахунки, за результатом перевірки яких буде виявлена їх приналежність резидентам юрисдикції-партнера, будуть вважатися підзвітними.

Передання інформації про підзвітні рахунки

Фінансові агенти будуть зобов’язані щороку до 1 липня подавати до податкових органів звіти щодо підзвітних рахунків за попередній календарний рік.

При цьому для першого звітного періоду існують певні особливості, оскільки першим звітним періодом буде період, що розпочнеться 1 липня 2023 року та завершиться 31 грудня 2023 року, тобто піврічний період. Окрім того, у 2024 році Мінфін має встановити граничний строк подання звіту про підзвітні рахунки за перший звітний період, але не раніше 1.07.2024.

Згідно CRS визначений наступний обсяг інформації про підзвітні рахунки, що має зазначатися та передаватися фінансовим агентом:

ім'я, адресу, юрисдикцію (юрисдикції) резидентства, ІПН та дату і місце народження фізичної особи;

найменування, адресу, юрисдикцію (юрисдикції) резидентства та ІПН юридичної особи, а також ім’я, адресу, юрисдикцію (юрисдикції) резидентства, ІПН та дату і місце народження ії контролюючої особи, якщо така особа є

підзвітною (тобто є резидентом юрисдикції-партнера);

номер рахунку;

найменування та ідентифікаційний номер (за наявності) фінансового агента;

залишок чи вартість рахунку станом на кінець відповідного календарного року, а якщо рахунок був закритий протягом такого року − на момент закриття рахунку.

Також CRS для кастодіальних, депозитних та інших рахунків визначені додаткові показники щодо обсягів інформації про них, наприклад, загальна сума сплачених або зарахованих протягом року відсотків тощо.

Податкові органи, в свою чергу, мають щороку до 30 вересня передавати інформацію про підзвітні рахунки до компетентних органів відповідних юрисдикцій-партнерів.

Відповідальність

За порушення вищевказаних вимог передбачено низку штрафів, які набудуть чинності із 2024 року, зокрема наступні у таких розмірах:

неподання фінансовим агентом заяви про взяття на облік як підзвітної фінансової установи — 20 мінімальних заробітних плат (134 тис. грн.);

неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки — 100 м.з.п. (670 тис. грн.);

несвоєчасне подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки — 0,5 м.з.п. (3350 грн.) за кожний календарний день несвоєчасного подання, але не більше 100 м.з.п. (670 тис. грн.);

подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки з неповними/ недостовірними відомостями чи помилками – 0,5 м.з.п. (3350 грн.) за кожен фінансовий рахунок, щодо якого було подано помилкову/ неповну / недостовірну інформацію, а якщо вказане порушення вчинене внаслідок невиконання, неналежного виконання або порушення правил належної комплексної перевірки, а також умисне невключення до звіту інформації про підзвітний рахунок – 5% розміру залишку або вартості кожного фінансового рахунку, щодо якого вчинене порушення, але не більше 200 м.з.п. (1340 тис. грн.) за кожен фінансовий рахунок, щодо якого вчинене порушення;

систематичне умисне (більше двох разів протягом безперервного періоду у 24 календарні місяці) або інше істотне порушення фінансовим агентом вимог щодо виконання CRS — 1% суми доходу (виручки) фінансового агента за даними його окремої фінансової звітності за календарний рік, що передує року, в якому застосовано штраф;

умисне надання власником рахунку документів самостійної оцінки CRS стосовно себе та або стосовно його контролюючих осіб з недостовірними відомостями, що призвело до невстановлення підзвітності рахунку – 100 м.з.п. (670 тис. грн.).

В контексті даного питання слід також врахувати, що вказані штрафи (окрім штрафів за неподання заяви про взяття на облік та за неподання звіту) не застосовуються щодо порушень, які вчинені до 31.12.2024 включно, а за порушення вчинені у період з 1 січня до 31 грудня 2025 року застосовуються у половині розміру відповідного штрафу.

Висновки

Як бачимо, головний тягар виконання вимог CRS покладений на фінансові установи. Однак фінансові установи, як правило, і так здійснюють ідентифікацію та верифікацію своїх клієнтів з метою виконання вимог законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів. Відтак, якщо такі процедури в установі належним чином налагоджені, то очікується, що здійснення ідентифікації фінансових рахунків для цілей CRS також не стане для них надто обтяжливим.

Що ж стосується пересічних платників податків-резидентів України, то їх дане питання торкнеться лише в контексті необхідності подання до фінансової установи (на запит останньої) документів щодо самостійної оцінки статусу свого резидентства, а також необхідно бути готовим до того, що інформація про їх іноземні рахунки та про наявні на них грошові кошти чи інші активи стане відома податковим органам України. Як наслідок, якщо виявиться, що такі доходи не були відповідним чином задекларовані та оподатковані, то це буде підставою для нарахування податкових зобов’язань.

Проте на цей випадок є одне виключення, оскільки не вважатиметься податковою інформацією, яка може бути використана для визначення суми податкових зобов’язань, інформація, отримана від іноземних компетентних органів згідно CRS та яка стосується фінансового рахунку (рахунків), якщо сукупний залишок або вартість усіх фінансових рахунків, власником яких є одна особа-громадянин України, не перевищує еквівалент $250 тис. станом на 31 грудня календарного року, який припадає на період дії воєнного стану в Україні.

Таким чином, українське законодавство поповнилось новим потужним інструментом для протидії ухиленню від сплати податків.