Щодо термінів перебування в Україні працівників-іноземців

Українські роботодавці, приймаючи на роботу іноземця, прагнуть запроваджувати передові міжнародні стандарти організації праці та підвищувати рівень конкурентоспроможності компанії. В Україні кількість іноземних працівників невпинно зростає, про що свідчать, зокрема, дані Київського міського центру зайнятості щодо динаміки збільшення кількості дозволів на працевлаштування, виданих упродовж 2007 р. Загальні положення Поняття «іноземець» та «особа без громадянства» тотожно визначають ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 4 лютого 1994 р. № 3929-XII та ЗУ «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. № 2235-III, відповідно до яких «іноземець» – особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав, а «особа без громадянства» – особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином. Отже, іноземцем та особою без громадянства є будь-яка особа, що не є громадянином України (далі – іноземець). Поняття «іноземець» не слід ототожнювати з поняттям «нерезидент», яке законодавство визначає як фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України. Процедура реєстрації Підстави перебування іноземців в Україні визначає, зокрема, постанова КМУ від 29 грудня 1999 р. № 1074 (далі – постанова). Відповідно до постанови іноземці, за винятком визначеного цим документом кола осіб, при в’їзді в Україну повинні пройти процедуру реєстрації паспортного документа (далі – реєстрація). Строк, на який здійснюється реєстрація (строк перебування іноземця в Україні), визначений п. 19 постанови, що до 11 липня 2007 р. був викладений у такій редакції: «…Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування – для іноземців та осіб без громадянства з країн з візовим порядком в’їзду на період дії візи, але не більш як 6 місяців, для іноземців та осіб без громадянства з країн з безвізовим порядком в’їзду – на 90 днів, якщо інший термін не визначено в міжнародних угодах…». Режим перебування іноземців в Україні «не більш ніж 90 календарних днів між в’їздом та виїздом» був привабливим та прийнятним для іноземних працівників. Більшість іноземців, що працювали в Україні на підставі дозволу на працевлаштування, від’їжджали з України не рідше, ніж раз на 90 днів, тим самим не порушуючи митне законодавство та не потребуючи додаткової реєстрації у відповідних державних органах. 11 липня 2007 р. у постанову були внесені зміни постановою КМУ № 917, відповідно до якої п. 19 був викладений у такій редакції: «Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування – для іноземців та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в’їзду на період дії візи, але не більш ніж 90 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без громадянства з держав з безвізовим порядком в’їзду – на термін не більш ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший термін не визначено міжнародними угодами». Тобто зручний та зрозумілий для іноземців порядок в’їзду та строк перебування в Україні 11 липня 2007 р. з метою боротьби з нелегальною міграцією було змінено на нові, обмежувальні умови перебування. Іноземці з країн з безвізовим режимом (а їх більшість серед іноземців, що в’їжджають до України) можуть у сукупності, незалежно від тривалості кожного з візитів, перебувати в Україні не більш ніж 90 днів на півроку. Це нововведення незручне передусім для іноземців, метою приїзду в Україну для яких є працевлаштування та ведення бізнесу. А МЗС проти! На сьогодні дію постанови КМУ від 11 липня 2007 р. № 917 призупинено листом МЗС України від 2 серпня 2007 р. № 71/КПП/14-563 на невизначений термін. На практиці продовжує діяти п. 19 постанови в редакції до 11 липня 2007 р., а дата початку застосування чинної редакції зазначеного пункту постанови не визначена. Іноземці з країн з безвізовим режимом, котрі бажають знаходитися в Україні більш ніж 90 днів на півроку, після початку дії постанови КМУ від 11 липня 2007 р. № 917 можуть обрати один з трьох можливих варіантів продовження свого перебування в Україні. Продовження строку дії реєстрації Першим варіантом продовження перебування в Україні є продовження строку дії реєстрації шляхом проставлення в паспортний документ відповідного штампа, який скріплюється реєстраційною печаткою, та занесення відомостей про іноземця та його паспортних даних до відповідного обліку. Перебування іноземця в Україні може бути продовжене на весь час існування обставин його приїзду до України (строк дії дозволу на працевлаштування). Для продовження терміну перебування в Україні у зв’язку з отриманням дозволу на працевлаштування серед переліку документів, що подаються до відповідного територіального підрозділу Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (Департамент), найбільше значення мають наступні.

1. Документ, що підтверджує факт реєстрації в Департаменті приймаючої сторони. Приймати іноземців можуть зареєстровані в Департаменті юридичні особи та фізичні особи, що постійно проживають або тимчасово перебувають в Україні. Оптимальним варіантом є поєднання юридичної особи-роботодавця та приймаючої сторони в одній особі. Реєстрація юридичної особи в Департаменті не покладає на роботодавця жодного обов’язку, проте з моменту прийняття одного іноземця (продовження терміну перебування в Україні, отримання посвідки на тимчасове проживання) роботодавець набуває статусу приймаючої сторони, і у випадку видворення іноземця з України зобов’язаний відшкодувати Департаменту витрати на таке видворення.
2. Копія договору оренди іноземця, посвідченого у відповідному ЖЕКу, або ж якщо приміщення, в якому проживає іноземець, належить юридичній особі-роботодавцю – документ, що підтверджує право власності юридичної особи на таке приміщення. Під час вибору однієї з вказаних форм підтвердження місця проживання іноземця потрібно враховувати також і податкові аспекти.

Відповідно до ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» використання житла, наданого платнику податку у безоплатне користування його роботодавцем, є доходом, отриманим платником податку (іноземець) від його роботодавця (приймаюча сторона) як додаткове благо, крім випадку, якщо таке надання житла працівнику-іноземцю передбачене трудовим договором (контрактом) між іноземцем та його роботодавцем. Тому у разі проживання іноземця в житлі, що належить його роботодавцю, слід включити в трудовий договір (контракт) обов’язок роботодавця надати працівнику в безоплатне користування житло на строк дії контракту. Досить поширеною в наш час є оренда житла, за якої і орендар (іноземець), і орендодавець є фізичними особами. В такому випадку оптимальним варіантом правового статусу орендодавця є фізична особа-підприємець, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, і в свідоцтві про сплату єдиного податку якої вказаний вид діяльності «здавання в оренду нерухомості» (вказаний спосіб оподаткування доходу від здачі в оренду нерухомого майна заощаджує кошти орендодавця у разі, якщо ціна договору оренди перевищує 1335 грн.). У разі якщо орендодавець є фізичною особою, що не є суб’єктом підприємницької діяльності або ж суб’єктом підприємницької діяльності, що перебуває на загальній системі оподаткування, обліку та звітності або ж фізичною особою-підприємцем, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, проте в свідоцтві про сплату єдиного податку якої відсутній вид діяльності «здавання в оренду нерухомості», то з доходу орендодавця від здачі в оренду житла має бути утриманий та перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15%, отже, розмір фактичного доходу орендодавця зменшується на 15%. Недоліком викладеного способу продовження перебування в Україні є припинення строку, на який іноземцю було продовжено перебування в Україні у разі першого ж перетину кордону, тобто «продовження терміну перебування в Україні» – оптимальний варіант для працівників, які не мають наміру залишати її територію протягом строку дії дозволу на працевлаштування. Посвідка на тимчасове проживання Другим варіантом продовження перебування в Україні є отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні. Ця посвідка видається на строк дії дозволу на працевлаштування. Перелік документів, що подаються до Департаменту для отримання посвідки на тимчасове проживання, дещо ширший, аніж для попереднього варіанта. Перевагою посвідки на тимчасове проживання є можливість іноземця безперешкодно перетинати кордон України протягом строку дії вказаної посвідки. Отримання посвідки на тимчасове проживання передбачає тимчасову (на строк її дії) реєстрацію іноземця за адресою, вказаною в договорі оренди. Для отримання посвідки на тимчасове проживання під час укладення договору оренди потрібно враховувати не лише рекомендації стосовно договору оренди у разі продовження терміну перебування в Україні, орендодавець має погодитися зареєструвати іноземця на строк дії посвідки на тимчасове проживання (до 1 року) за адресою житлового приміщення, вказаного у договорі оренди. Більшість орендодавців зазвичай відмовляються реєструвати іноземців, навіть на чітко визначений строк, хоча жодних ризиків орендодавець у зв’язку з такою реєстрацією не несе. Посвідка на постійне проживання Останнім варіантом продовження перебування в Україні є отримання посвідки на постійне проживання. Іноземець, що отримав таку посвідку, має всі права громадянина України, крім виборчого права та права членства у політичних партіях, зокрема, може вступати в трудові відносини зі своїм роботодавцем без отримання дозволу на працевлаштування та безперешкодно перетинати кордон і перебувати в Україні необмежений термін. Законодавство встановлює вичерпний перелік підстав для отримання цієї посвідки. Її можуть отримати, зокрема, особи, які раніше перебували в громадянстві України, особи, що здійснили іноземну інвестицію в економіку України на суму не менш ніж $ 100 тис. Особа, яка отримала посвідку на постійне проживання, як і особа, котра отримала посвідку на тимчасове проживання, повинна в 10-денний строк з моменту отримання посвідки зареєструватися за місцем проживання, проте ця реєстрація здійснюється на необмежений строк. Оптимальний варіант для іноземця, що має бажання довгостроково працювати в Україні, є отримання посвідки на постійне проживання, проте, враховуючи обмеженість підстав її надання, більшість працівників-іноземців отримати таку посвідку не можуть. На сьогодні, коли попередній режим перебування іноземців в Україні постановою КМУ скасовано, проте на підставі листа МЗС дія його триває, а дата набрання чинності новим режимом ще не відома, найбільш негативним нюансом є те, що момент відліку 90 днів перебування іноземця в Україні досі не встановлений. У цій ситуації рекомендуємо юридичним особам-роботодавцям зареєструватися в Департаменті, тобто отримати всі підстави для якомога швидшого набуття статусу приймаючої сторони. Це надасть можливість у випадку набрання чинності новим режимом у максимально стислі терміни отримати для працівника-іноземця посвідку на тимчасове поживання.