Вирішення корпоративних спорів: доповнення рекомендацій ВГСУ

Рекомендації Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (далі – Рекомендації), до яких рік тому була прикута увага майже всіх практикуючих юристів, зазнали змін. Наприкінці червня ц.р. президія ВГСУ затвердила Рекомендації № 04-06/83 «Про внесення змін та доповнень до рекомендацій президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» (далі – Зміни). Ці доповнення вносять декілька роз’яснень господарським судам нижчих інстанцій щодо застосування іноземного права до відносин між акціонерами товариств, зареєстрованих в Україні, і передачі спорів, які виникають між акціонерами таких товариств, до міжнародного комерційного арбітражу. З повним текстом Рекомендацій і Змін можна ознайомитися на веб-сайті ВГСУ (http://arbitr.gov.ua/news/group/5). Як вплинуть Зміни на розгляд корпоративних спорів і чи дійсно вони покращили зміст Рекомендацій, ми запитали у практикуючих юристів. КОМЕНТАРІ ФАХІВЦІВ Ігор ОЛЕХОВ,
партнер київського офісу МЮФ «Бейкер і Макензі»: Внесені зміни не вплинуть суттєво на корпоративні відносини, їх впорядкування та регулювання – Зміни, які були внесені до Рекомендацій з урахуванням чинних законів України, не вплинуть суттєво на корпоративні відносини, їх впорядкування та регулювання. Тому визначити позитивні та негативні наслідки прийняття ВГСУ змін до Рекомендацій складно, за винятком положення про можливість укладення акціонерами договору щодо корпоративного управління товариством лише у випадках, прямо передбачених законом. Навіть враховуючи той факт, що можливість укладення угоди між акціонерами передбачена ст. 29 Закону України «Про акціонерні товариства», зазначена позиція ВГСУ є спірною, оскільки суперечить положенню ст. 6 Цивільного кодексу України, яка дозволяє укладати договори, не передбачені актами цивільного законодавства, і врегульовувати відносини, які не врегульовані ними. Положення щодо нікчемності умови угоди між акціонерами про підпорядкування відносин з управління акціонерним товариством іноземному праву окрім Рекомендацій ВГСУ є також у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів». Єдина різниця між відповідними положеннями Рекомендацій ВГСУ та постановою Пленуму Верховного Суду полягає у правовому обґрунтуванні позицій судів щодо нікчемності зазначеної умови. Так, якщо ВГСУ посилається на ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право», Верховний Суд посилається на ст. 10 того ж Закону. Доповнення ВГСУ щодо можливості підпорядкування іноземному праву правочинів, пов’язаних із передачею акцій українських акціонерних товариств, за винятком тих, що стосуються реалізації переважного права на придбання акцій в таких товариствах, уточнює позицію ВГСУ, раніше викладену в п. 1.11 Рекомендацій. Відповідно до неї відносини, пов’язані з обігом акцій, не є корпоративними у визначенні ст. 167 Господарського кодексу України, а тому не підпадають під особистий закон юридичної особи, встановлений ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право». Переважне право акціонерів чітко визначене чинним законодавством, зокрема ст. 7 Закону України «Про акціонерні товариства», отже, є імперативним і згідно зі ст. 14 Закону України «Про міжнародне приватне право» має здійснюватися в порядку, встановленому українським законодавством. Катерина СОКУРЕНКО,
завідувач сектора ЮФ «Салком» Єдиного розуміння розділу 6 Рекомендацій, що присвячений особливостям застосування іноземного законодавства в корпоративних відносинах, учасники яких є нерезидентами, правники не виробили – 18 червня 2009 р. президія Вищого господарського суду України затвердила Рекомендації № 04-06/83 «Про внесення змін і доповнень до рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин». Поряд з іншими змінами та доповненнями, що стосуються, зокрема, порядку голосування учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєю часткою в такому товаристві, якщо вона сплачена не в повному обсязі, правомірності вимог акціонерів щодо проведення аудиторської перевірки діяльності товариства, Рекомендації № 04-06/83 доповнили положення, які закріплюють особливості підпорядкування угод, що виникають із корпоративних відносин, іноземному праву. Свого часу Рекомендації № 04-5/14 викликали жваву дискусію як серед практикуючих юристів, так і серед науковців. Зокрема, найактивніше обговорювали положення розділу 6 Рекомендацій, який присвячений особливостям застосування іноземного законодавства в корпоративних відносинах, учасники яких є нерезидентами. Але єдиного розуміння положень цього розділу правники не виробили. Пленум Верховного суду України у постанові «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 р. № 13 дав роз’яснення, згідно з яким відносини між товариством та акціонерами, а також між акціонерами товариства, що стосуються його діяльності та корпоративного управління, регулюються виключно законами та іншими нормативно-правовими актами України. Доповнення до Рекомендацій № 04-5/14 також торкнулись цього питання. Проте загальна позиція Вищого господарського суду залишилася незмінною. Так, у Рекомендаціях від 18.06.2009 р. ВГСУ чіткіше визначив свою позицію щодо неможливості підпорядкування угод, які виникають із корпоративних відносин, іноземному праву. Імовірно, що й судова практика у цій сфері залишиться стабільною. Анна ЦІРАТ,
партнер ЮФ «Юрзовнішсервіс» У кожній конкретній справі суддя сам вирішуватиме, прислухатися до Рекомендацій ВГСУ чи дотримуватися чинного законодавства України – Свого часу саме розділ 6 Рекомендацій від 28.12.2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» був підданий найбільшій критиці за порушення норм чинного законодавства. У червні ВГСУ внесло до цього розділу три зміни. У п. 6.1 сказано, що відносини з обігу акцій не стосуються діяльності товариства і не належать до відносин корпоративного управління ним. Власне, ніхто з критиків позиції ВГСУ і не ототожнював обіг акцій із корпоративним управлінням, тож незрозуміло, навіщо це уточнення. У п. 6.4 зазначено, що угоди між акціонерами (учасниками господарських товариств) не можуть змінювати норми закону та статуту товариства, а також обмежувати права інших акціонерів (учасників). ВГСУ, як завжди, дуже неуважно ставиться до формулювань, які використовує. Так, ст. 6 Цивільного кодексу України прямо зазначає, що «сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд». Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо вони прямо вказують на це, а також якщо обов’язковість цих положень випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами. Якщо дійсно ця неможливість для інших акціонерів (учасників) товариств випливає зі змісту законодавства та суті відносин між сторонами, то незрозуміло, чому в договорі між собою вони не можуть відступити від актів чинного законодавства, якщо їм це дозволено. Взагалі позиція ВГСУ щодо неможливості укладення угод між акціонерами дуже хитка у світлі нового Закону України «Про акціонерні товариства», який дозволяє укладення таких угод, не обмежуючи їхній предмет. Щодо нікчемності умови договору між акціонерами (учасниками) зареєстрованого в Україні товариства про підпорядкування відносин з управління ним іноземному праву, зазначу таке. Можна погодитися, що угода з корпоративного управління має підпорядковуватися законодавству України, оскільки саме воно визначає особистий закон зареєстрованої в Україні особи. Проте формулювання, як завжди, жахливі. По-перше, ВСГУ мав би сказати: застереження про застосування іноземного права до угод з корпоративного управління є такими, що суперечать ст. 25 закону України «Про міжнародне приватне право», і підлягають визнанню недійсними, що не впливає на чинність решти положень угоди, виходячи з норм ст. 217 ЦКУ. По-друге, неможливо застосовувати термін «нікчемний» до положення договору, оскільки ЦКУ встановлює вичерпний перелік підстав для визнання правочину нікчемним і ВГСУ не має права встановлювати додаткові підстави. Незважаючи на внесені зміни, як завжди, у кожній конкретній справі суддя сам вирішуватиме, прислухатися до Рекомендацій ВГСУ чи дотримуватися чинного законодавства України, і якщо прислухатися, то які формулювання використовувати.